3.1.5 Різновиди електричних переходів та контактів

Крім  р-n-переходів, у напівпровідникових приладах використовують й інші переходи та контакти. Розглянемо деякі з них.

 

3.1.5.1 Гетеропереходи

Гетероперехід створюється двома НП, які відрізняються шириною забороненої зони. До таких переходів належать переходи германій-арсенід галію, арсенід галію – мишяковий індій, германій-кремній. Розрізняють n- р- та р-n-гетеропереходи (на першому місці ставиться буква, що означає тип електропровідності НП з більш вузькою ЗЗ).

 

Енергетична діаграма n- р- гетеропереходу германій n-типу () - арсенід галію р- типу () наведена на рисунку 3.7.

Рисунок 3.7 – Енергетична діаграма n- р- гетеропереходу в стані рівноваги (а) і при прямому вмиканні(б)

 

При відсутності зовнішньої напруги (=0) і з’єднанні напівпровідників відбувається перерозподіл носіїв заряду, внаслідок чого вирівнюються рівні Фермі р- та n-областей і виникають потенціальні бар’єри: для електронів n-області - , для дірок  р-області-, причому >(рисунок 3.7,а). Оскільки бар’єри для електронів і дірок відрізняються, то під дією зовнішньої прямої напруги гетероперехід забезпечує односторонню ефективну інжекцію дірок з матеріалу, що має більшу ширину ЗЗ (рисунок 3.7,б). Цю особливість називають явищем над інжекції, що робить гетероперехід ефективним інжектором.

 

3.1.5.2  та переходи

--переходи (--переходи) - це контакти двох НП одного типу електропровідності, але з різною концентрацією домішок. Знаком “+” позначають НП з більшою концентрацією акцепторів чи донорів.

У таких переходах носії з області більшої концентрації переходять до області з меншою концентрацією. Внаслідок цього в області з більшою концентрацією домішок створюється деяка кількість іонізованих атомів домішок, а з протилежного боку переходу зростає надлишок основних носіїв. Виникає дифузійне електричне поле і контактна різниця потенціалів:

для  переходу ,

для переходу  .

Оскільки в таких переходах не створюється шар з малою концентрацією носіїв заряду й опір переходів істотно не відрізняється від опорів нейтральних областей, залишаючись низькоомним, то такі переходи не мають випрямлювальних властивостей. В  та переходах відсутня інжекція неосновних носіїв заряду з низькоомної області до високоомної. Якщо, наприклад, до переходу підімкнути джерело зовнішньої напруги плюсом до області, а мінусом – до -області, то з -області в область будуть переходити електрони, які залишаються основними носіями. При зміні полярності зовнішньої напруги з -області до області повинні інжектувати дірки. Проте їх концентрація настільки мала, що це явище не відбувається. Невипрямлювальні  та неінжектуючі переходи використовують в омічних контактах напівпровідникових приладів.

 

3.1.5.3 - та --переходи

Ці переходи займають проміжне положення між звичайними р-n-переходами та описаними в попередньому пункті контактами. Створюються - та --переходи між двома пластинами, одна з яких має домішкову (електронну або діркову) електропровідність, а друга –власну.

В --контактах внаслідок різниці концентрацій носіїв у областях відбувається інжекція дірок з -області до -області, а електронів з -області до -області. Внаслідок малої величини електронної інжекційної складової потенціальний бар’єр на межі переходу створюється нерухомими негативними іонами акцепторів -області, надлишковими дірками -області, які дифундують до неї через перехід. Оскільки , то запірний шар в -області значно товщий, ніж в -області.

 

3.1.5.4 Контакти металу з напівпровідниками

Уперше утворення потенційного бар'єра в приконтактній області металу і напівпровідника було виявлено в 1930р. німецьким фізиком В. Шотткі. По імені вченого  контакт метал – напівпровідник n-типу, що випрямляє, називають переходом Шотткі.

Властивості таких контактів визначають співвідношенням робіт виходу електронів з металу () та з НП ( або ). Електрони переходять з матеріалу, що має меншу роботу виходу, до матеріалу з більшою роботою виходу.

Найважливішою особливістю переходу Шотткі  порівняно з p-n-переходом є відсутність інжекції неосновних носіїв заряду. Ці переходи працюють тільки на основних носіях. Звідси випливає, що в приладах, у яких використовують перехід Шотткі, відсутня дифузійна ємність, зв'язана з нагромадженням і розсмоктуванням  неосновних носіїв. Відсутність дифузійної ємності істотно підвищує швидкодію приладів. Не менш важливою особливістю таких приладів є значно менша пряма напруга. Це пояснюється тим, що під час проходження навіть невеликого початкового струму через контакт із великим опором на ньому виділяється теплова енергія, що сприяє додатковій термоелектронній емісії та зростанню числа носіїв заряду, що беруть участь в утворенні прямого струму. Для порівняння на рисунку 3.8 наведені ВАХ переходу Шотткі та  p-n-переходу.

 

 

Рисунок 3.8 –  ВАХ переходу Шотткі (1) та p-n-переходу (2)

Якщо при з’єднанні металу з НП типу співвідношення робіт виходу > або >, то приконтактний шар НП збагачується на основні носії заряду, його опір зменшується і не залежить від полярності зовнішньої наруги. Такий контакт має практично лінійну ВАХ і є невипрямлювальний.

Найчастіше як метал для омічних контактів на кремнію використовують алюміній, силіциди металів (платини, нікелю), евтектику золото-кремній. Важливою характеристикою омічного переходу є питомий опір контакту.  

 

3.1.5.5 Омічні контакти

Омічні контакти також мають лінійну ВАХ і забезпечують з’єднання НП з металевими струмопровідними елементами (виводами) напівпровідникових приладів. Крім лінійності ВАХ, контакти такого типу повинні мати малий опір і забезпечувати відсутність інжекції з металу до НП.

 Ці вимоги задовольняються введенням між робочим напівпровідниковим кристалом і металом області НП з підвищеною концентрацією домішок (рис. 3.9).

 

Рисунок 3.9 – Омічний контакт

 

          Контакт між НП одного типу електропровідності  ( та ) є невипрямлювальним  і низькоомним. Метал вибирають із міркувань забезпечення малої контактної різниці потенціалів. Для цього можна, наприклад, ввести  домішки, якими леговано напівпровідник.

         У цьому випадку при сплавленні металу з НП в приконтактній області утворюється тонкий шар виродженого НП, що відповідає структурі, зображеній на рисунку  3.9.