14.4 Оптрони та їх застосування

 

                Оптрон, або оптопара, - це оптоелектронний прилад, що містить у собі конструктивно об’єднані й розміщені в одному корпусі джерело і приймач випромінювання з певним видом оптичного й електричного зв’язку між ними.

В електронних схемах оптрон виконує функцію елемента зв’язку, в одній з ланок якого інформація передається оптичним шляхом. Якщо між компонентами оптрона створити електричний зворотний зв’язок, то оптрон стає активним приладом, придатним для підсилення і генерування електричних і оптичних сигналів.

Приклад будови резисторного оптрона показано на рис. 14.14.

Рисунок 14.14Будова резисторного оптрона: 1 – світлодіод;

2 – металевий корпус; 3 – фоторезистор;

4 – електростатичний екран

 

Як джерело світла в ньому використовується світлодіод 1, як фотоприймач – фоторезистор 3 у вигляді спресованої таблетки. Для зменшення ємнісного зв’язку між джерелом світла та фотоприймачем розміщується прозорий електростатичний екран 4. Внутрішня частина оптрона заливається оргсклом або епоксидною смолою, які захищають прилад від впливу зовнішнього середовища і відіграють роль світловода. Герметичний металевий корпус 2 зовні нагадує корпус простого транзистора.

                Джерело і приймач світла в оптроні мають бути спектрально узгоджені між собою. В оптичному видимому діапазоні застосовуються світлодіоди на основі SiC або GaP і фоторезистори на основі селеніду кадмію (CdSe) або сульфіду кадмію (CdS).

                Проте оптичне середовище в оптроні може створюватися не лише з прозорого компаунда на основі полімерів. Для одержання високої розв’язки виходу і входу використовують волоконні світловоди у вигляді нитки з прозорого діелектрика. Світловий промінь від джерела випромінювання потрапляє в торець світловоду, і після багаторазового відбиття від бічних стінок він виходить з іншого кінця світловоду, зазнавши малого затухання. За допомогою волоконного світловоду можлива передача сигналу керування на великі відстані з високою електричною розв’язкою і перешкодостійкістю.

                Схема вмикання діодного оптрона зображена на рис. 14.15.

Принцип дії оптрона полягає в тому, що під дією вхідного сигналу (сигналу керування) змінюється інтенсивність світлового потоку від випромінювача, і це приводить до зміни внутрішнього опору фотоприймача (фотодіода), струму у вихідному колі й напруги, що знімається з навантаження .

Рисунок 14.15Схема вмикання діодного оптрона

 

                До основних параметрів оптрона належать:

-коефіцієнт передачі =/ швидкодія;

-опір розв’язки  Ом; -ємність розв’язки Ф.

                Переваги оптронів:

-можливість керувати високими напругами за допомогою низьких  напруг, завдяки високій електричній ізоляції ( Ом).

-широка смуга пропускання (від постійної складової до гігагерців).

-фізична й конструктивна різноманітність; широта функціональних можливостей.

Оптронам властиві й деякі недоліки. До них належать висока споживана потужність, сильна температурна залежність характеристик, складність виготовлення, високий рівень власних шумів.

 Залежно від виду фотоприймача розрізняють (рисунок 14.16) діодні, резисторні, транзисторні, тиристорні оптрони.

Рисунок 14.16Схемні позначення різновидів оптронів: а – діодний;

                             б – резисторний; в – транзисторний; г – тиристорний

 

                Швидкий розвиток оптоелектроніки уможливив у багатьох випадках заміну елементів електронних схем оптронами. Деякі приклади такої заміни наведені у табл. 14.1.

 

 Таблиця 14.1