3.6  Ударні механізми

 

Ударні механізми призначені для збудження детонаційного кола підривників вогневого кола підривників при ударі снаряда або міни об перешкоду, або в момент звільнення ударника від спускових пристроїв у польоті.

Ударні механізми за принципом дії поділяються на: реакційної або миттєвої дії, інерційної дії, подвійної дії, пружної дії.

Ударні, механізми реакційної дії – це механізми, які спрацьовують від реакції перешкоди, що викликає руйнування і переміщення ударника у  напрямку, протилежному руху снаряда. При цьому ударник наколює жалом капсуль-підпалювач (підривник РГМ-2) або капсуль-детонатор (підривник ГКН), і вони, спрацьовуючи, передають початковий імпульс наступному  кільцю вогневого кола або детонаційного кола.

У підривниках із пневматичним ударним механізмом (підривник ГВМЗ-7) переміщення реакційного ударника, виконаного у вигляді поршня, супроводжується миттєвим стисненням повітря, що приводить до різкого підвищення його температури та спрацьовування капсуль-підпалювача.

 

У п'єзоелектричних підривниках (підривник ГПВ-2) переміщення реакційного ударника супроводжується миттєвим стисненням п’єзоелемента. У результаті ефекту поляризації при стисненні на ньому з'являється різниця потенціалів у декілька кіловольт, в іскровому електродетонаторі відбувається  електричний розряд, який викликає його спрацювання. Ударні механізми реакційної дії мають підвищену швидкодію (до 0,001с) та використовуються тільки у головних підривниках.

 

Ударні механізми інерційної дії – це механізми, які спрацьо-вують під дією сил інерції, що виникають внаслідок втрати снарядом швидкості при ударі та при русі в перешкоді (підривник ДБР). Переміщення інерційного ударника відбувається у напрямку руху снаряда і завершується наколом капсуль-підпалювача або капсуль-детонатора на жало або навпаки, що залежить від загальної будови підривників. Принцип спрацьовування їх як у головних, так і в донних підривниках однаковий.

Але у головних підривниках ударні механізми інерційної дії використовуються у поєднанні з реакційними механізмами. Швидкодія інерційних ударних механізмів становить у середньому близько  0,005с, а з використанням сповільнювачів – 0,01–0,15с.

Ударні механізми пружинної дії – це ударні механізми підривників, які  діють від пружності стиснутої пружини та роблять накол капсуль-підпалювача (підривник В-90) або капсуль-детонатора у момент звільнення ударника від відповідних запобіжників або спеціальних спускових пристроїв у заздалегідь заданій при установці підривника точці траєкторії.

З метою підвищення безвідмовності спрацювання ударних механізмів при малих кутах  зустрічі з перешкодою або при падінні снарядів на неї боком підривники комплектуються  бокобiйними пристроями, а для забезпечення безпеки у службовому поводженні та при пострілі – запобіжними  та контрзапобіжними пристроями.

Бокобiйнi пристрої призначені для забезпечення безвідмовної дії ударних механізмів при малих кутах зустрічі снарядів з перешкодою або при падінні їх боком.

Бокобійні пристрої поділяються на інерційні кільця або шайби, зв’язані з ударниками інерційної дії головних або донних підривників.

При мବ¬лих кутах зустрічі або падінні снарядів боком на перешкоду інерційні кільця або шайби переміщуються у бік, долаючи опір жорстких запобіжників i штовхають інерційний ударник (підривник ДБР) до жала, чим i усуваються можливі відмови у дії підривників. Бокобiйнi пристрої звичайно є складовою част謬¬ною ударних механізмів.

Запобіжні пристрої призначені для утримання ударників та інших рухомих частин підривників від переміщення в умовах службового поводження при пострілі та в польоті до моменту удару їх об перешкоду з метою забезпечення безпеки при поводженні з ними. Величина опору запобіжних пристроїв повинна бути більше зусиль, що діють на підривники у службовому поводженні, та менше сил, що діють на них при пострілі або при ударі об перешкоду. Таким чином, запобіжні пристрої повинні забезпечу-вати як надійну безпечність у службо-вому поводженні з підривниками, так i надійне взведення їх при стрільбі.

У підривниках використовуються такі типи запобіжників: механічні та піротехнічні.

Механічні, у свою чергу, поді-ляються на: жорсткі, пружні, інерційні стопори, відцентрові стопори.

 Жорсткі механічні запобіжні пристрої – це запобіжники, які  отри-мують залишкові деформації під дією сил інерції від лінійних прискорень снарядів i не  відновлюють свого поча-ткового опору після завершення дії цих сил. До жорстких запобіжників нале-жать: осідаючі гільзи (ударний меха-нізм РГМ-2); лапчастi запобіжники (бокобiйнi пристрої ДБР);чеки нирців (підривник РГМ-2) та ударників; розрізні кільця (підривник МД-8) та інші пристрої.

Пружинні механічні запобіжні пристрої відрізняються тим, що вони не отримують залишкової деформації i не втрачають  свого опору навіть при багаторазовій дії з󬬬силь в умовах службового поводження (падіння,  поштовхи при транспортуванні i т.п.) Пружинні  запобіжники мають більшу стійкість, ніж  жорсткі, i забезпечують кращу звідність. Часто пружинні запобіжники використовуються поєднано із жорсткими (осідаюча гільза i запобіжна пружина підривника РГМ-2).

 

Інерційні запобіжні пристрої – це стопорні пристрої, які спрацьовують під дією на них сил інерції від лінійних прискорень. Являють собою підпр󬬬жинне інерційне тіло, як правило, зі ст¬порною кулькою.

До інерційних запобіжних пристроїв належать:

стрижені з пружинами та кульками (інерційни鬬¬ стопор та замикач підривника ГПВ-2);

осідаючі втулки зі стопорами, пружинами  та упорними кульками (стопор поворотної втулки підривника РГМ-2);

осідаючі втулки (підривник ГВМЗ-7) та гільзи (підривник ДБР) з пружинами.

 

Відцентрові запобіжні пристрої – це стопорні пристрої, які спрацьовують під дією на них відцентрових сил від обертального руху снаряда. Це інерційне тіло з пружиною (підривник ДБР), розміщене перпендикулярно до осі підривника. Такі стопори  забезпечують більш високий ступінь безп嬬¬ки у службовому поводженні, ніж інерційні стопори, оскільки вони повністю виключають зведення підривників при трясіннях i при випадкових падіннях снарядів, особливо при  застосуванні 3– відцентрових стопорів  для стопоріння однієї i тієї ж деталі. Але вони підлягають дії сил інерції від лінійних прискорень, які викликають їх заклинювання, а, отже, і відмови у дії підривників. 

Пiротехнiчнi запобіжні пристрої – це порохові запобіжники, які являють собою запресовування з димного пороху або піротехнічного скла-ду з металевим стрижнем, а інколи – з кулькою (підривник ГВМЗ-7).

 

Частіше за все порохові запо-біжники використовуються для забе-зпечення далекого зведення підрив-ників, оскільки інколи одним механічним запобіжником не вдається забез-печувати вимоги надійної безпеки (підривник ГКВ).

Такі запобіжники для запа-лювання піротехнічного складу потр嬬-бують використання спеціальних запалювальних механізмів, що не завжди вдається здійснити в малогаба-ритних підривниках.

Контрзапобіжні пристрої – це такі запобіжні пристрої, які утримують від переміщення  під дією сил набігання рухомі деталі підривників під час польоту снаряда у повітрі (рис. 3.15а). За конструкцією вони можуть бути: пружинними (контрзапобіжна пружина РГМ-2), жорсткими (лапчастий контр-запобiжник РГМ-2).

Найбільше поширення отримали пружинні контрзапобiжнi пристрої. Однак при значних силах доцільно використовувати жорсткі  контрзапобiжні пристрої, оскільки вони потребують менших витрат енергії для подолання їх опору рухомими деталями при ударі снаряда об перешкоду, а отже, менше знижують чутливість підривників при забезпеченні необхідної безпеки. Крім того, жорсткі контрзапобiжнi пристрої при малих габаритах дозволяють утримати високий опір.

Запалювальні механізми – це прості ударні механізми  інерційної дії, призначені для запалювання у момент пострілу піротехнічних складів дистанційних кілець, порохових запобіжників, сповільнюва-чів, самоліквідуючих пристроїв підривників.

У запалювальних механізмах як запобi欬¬ні пристрої найчастіше використовуються пружини і рідше – жорсткі запобіжні пристрої. При пострілі під дією сили інерції від лінійного прискорення осідає жало (трубка Т-7) або капсуль-підпалювач (підривник ГКВ-2), який д¬лає опір запобіжної пружини i робить накол капсуль-запалювачу. Променевий імпульс запалює піротехнічний склад відповідного пристрою підривника.

Сповільнюючі пристрої використовуються в контактних підривниках для сповільнення дії підривника після удару снаряда об перешкоду. За цей час снаряд пр¬биває перешкоду або заглиблюється у неї i тільки після цього розр謬¬вається, чим досягається найбільша ефективність у його дії. При мବ¬лих кутах зустрічі снаряда з перешкодою сповільнення у дії підривників дозволяє отримати повітряні розриви з рикошетів. Така стрільба особливо ефективна при знищенні піхоти у траншеях.

Конструкція сп¬вiльнюючих пристроїв може бути рiзноманiтною, але найбiльше поширення отримали пристрої з пороховими сповільнюва-чами. За хବ¬рактером дії сповільнюючі пристрої подiляються на два типи: з постійним часом сповільнення, з авторегульованим часом сповiльнення.

Пороховi сповiльнюючi пристрої з постiйним часом сповільнення використовуються у пiдривниках з декількома установками і являють собою латунну втулку зi стовпчиком димн¬го пороху. Часто для посилення променев¬го iмпульсу сповiльнювача використовуються пороховi підсилюючi стовпчики з каналом  усерединi або пороховi пiдсилювачi (пiдривник ГВМЗ-7). Для забезпечення надiйностi дії сповiльнювачi дублюються (пiдривник М-12), а iнодi використовують два сповiльнювачі з рiзним часом уповiльнення (пiдривник МРВ). За допомогою установлювального крана такого пiдривника можна встановити малий або бiльший час сповiльнення. Вмикання сповiльнювача у вогневий ланцюг здi鬬¬снюється за допомогою установлювального крана або втулки.

З авторегульованим часом сповiльнення пороховi сповiль-нювальнi пристрої використовуються лише у донних пiдривниках. Вони забезпечують ро第¬рив снаряда за перешкодою (бронею) або  пiсля достатнього заглиблення у неї (бетон, залiзобетон), чим досягається найбiльша ефективнiсть дiї снарядiв по цiлях з рiзни¬ми властивостями (товщиною або мiцнiстю).

Дiя таких підривників базується на використаннi iнерцiйних сил, що виникають внаслiдок втрати снарядом поступальної швидкостi при ударi об перешкоду i заглибленні у неї (пiдривник ДБР).

Пристрiй являє собою камеру з пороховим сповiльню¬¬¬вачем та інерційним клапаном з жалом. При ударi снаряда об перешк¬ду та русi  в нiй клапан перемiщується i утримується силами iнерцiї в п嬬-редньому положенні  При цьому залишається вiдкритим отвiр для запалювання порохового сповiльнювача від капсуль-підпалювача та виходу порохових газiв при горінні сповільнювача, чим забезп嬬-чується його нормальне горiння при проникненні снаряда в перешкоду. При виходi снаряда з перешкоди або зупинці в ній припиняється дія інерційних сил, i порохові гази сповільнювача переміщують інерційний клବ¬пан до перекриття отвору для виходу порохових газів. У замкнутому  просторі швидко підвищується тиск, а отже i швидкість горіння  запалювача, i він практично згоряє миттєво, що викликає спрацьовування підривника відразу ж після пробивання перешкоди або зупинки в ній.

Таким чином, необхідний час уповільнення встановлюється  автоматично, залежно від властивостей перешкоди.