3.12 Призначення, принципова схема та принцип дії радіопідривників

 

Радіопідривники головні, радіолокаційні, неконтактні, запобi-жного типу з далеким зведенням використовуються для комплектації осколково-фугасних снарядів i мін.

Радіопідривники діють автоматично в процесі зближення снаряда з поверхнею землі або ціллю на такій відстані від них,  при якій розрив снаряда на траєкторії супроводжується ефективним  ураженням цілі осколками.

Принципова схема радіопідривника включає в себе основні елементи, наведені на функціональній схемі.

В основі роботи радіопідривників лежить ефект Доплера-Білопольського.

При пострілі розстопорюється ударний механізм, i приводиться  в дію джерело живлення.

На польоті по закінченні часу далекого виведення підривник зводиться i випромінює в простір електромагнітні коливання  високої частоти, які, відбиваючись від землі, приймаються приймачем. Внаслідок безперервної зміни відстані до поверхні землі або цілі  частота відбитого сигналу поступово наближається до частоти випромінюваного сигналу.

При складенні випроміненого i відбитого сигналів, близьких за  частотою, в змішувачі здійснюється биття частот із частотою, що дорівнює різниці складових частот.

У міру наближення снаряда до поверхні землі або цілі різниця частот зменшується, а амплітуда биття збільшується. У цьому  випадку підвищується i амплітуда демодульованого i посиленого низькочастотного сигналу, досягаючи величини порогу спрацювання  виконавчого реле, яке, спрацьовуючи, підключає електрозапал до джерела струму, яке викликає детонацію детонаційного ланцюга підривника, а отже, – i розривного заряду снаряда. Таким чином, розрив снаряда відбувається на деякому віддаленні від поверхні землі або цілі, в зоні найбільш ефективного ураження цілі осколками.

При відмові радіолокаційної дії або при установці підривника на удар розрив снаряда відбувається при ударі його об перешкоду в результаті дії ударного механізму підривника.