6.4.2 Призначення, будова і дія накатника

 

Накатник пневматичний з гідравлічним запором призначений для повернення відкотної частини у початкове положення (накат) та утримання її в цьому положенні при будь-яких дозволених кутах підвищення ствола.

Накатник складається із: циліндра (1); штока (2) з поршнем (3); плаваючих поршнів (4,5) зі штирями (6,7); клапанів (8,9,10); кришки (11).

Циліндр (1) накатника заповнений повітрям (азотом) і закріпле-ний у лівому отворі казенника. Спереду до нього приварена кришка (11) з ущільнювальним пристроєм, через який виходить шток (2). Ззаду циліндр закритий кришкою (12), яка стопориться дротом та опломбовується. У кришці (11) розміщений клапан (10).

Шток (2) закріплюється в кожухові накатника, а на задній його кінець нагвинчений поршень (3).

 

Усередині штока є порожнина, яка отворами з'єднується з по-рожниною циліндра.

Поршень (3) має ущільнювальний пристрій на зовнішній поверхні. На задньому торцеві поршня розміщені клапани (3,9), які мають позначення “В” та “Ж”.

Через клапан “Ж” та клапан (10) у передній кришці (11) поповнюється кількість рідини в гідравлічних запорах, а клапан “В” використовують для вимірювання тиску та поповнення повітря в робочій порожнині накатника (якщо величина тиску менша ніж       63–66 кгс/см2).

Плаваючі поршні (4,5) відокремлюють робочу порожнину від порожнин (а,б) гідрозапорів.

Порожнини (а,б) гідрозапорів утворені поршнем (3) та плаваючим поршнем (4) з одного боку і кришкою (11) та плаваючим поршнем (5) з іншого боку, заповнюються через кпапани рідиною ПОЖ-70 або Стеол-М у кількості близько 0,25 л у кожну.

Зовнішня та внутрішня поверхні плаваючих поршнів мають ущільнення. У пазах плаваючих поршнів вставлені головки штирів (6,7), що проходять через отвори у поршневі (3) та кришці (11).

Завдяки наявності штирів площа, на яку діє рідина, менша, ніж площа плаваючого поршня, на яку діє повітря з боку робочої порожнини. У результаті, виходячи з умови рівноваги поршня, тиск рідини в порожнинах гідрозапорів буде більшим, ніж тиск азоту в робочій порожнині, що і забезпечить надійне утримування азоту в робочій порожнині.

На зовнішній поверхні штирів є шість кільцевих рисок, п'ята риска пофарбована в червоний колір, інші - у білий. За виступанням штирів можна спостерігати з наявності рідини в порожнинах гідрозапорів (кількість рідини вважається в нормі, якщо штирі виступають на 5–8 мм; якщо ж видно червону кільцеву риску - рідини небезпечно мало і стрільбу слід припинити).

На кінцях штирів є канавки, в яких встановлені пружинні кільця, що обмежують переміщення штирів при поповненні гідрозапорів рідиною.

Дія накатника

Під час відкоту

Циліндр накатника, відкочуючись разом із переднім плаваючим поршнем, стискає азот у робочій порожнині (в). При цьому кінетична енергія відкотної частини перетворюється в потенціальну енергію тиску повітря. Запас цієї енергії зростає до кінця відкоту.

Під час накату стиснутий азот віддає накопичену енергію і розширюється. Він тисне на передній плаваючий поршень і через рідину на циліндр накатника, повертаючи відкотну частину гармати в початкове положення. У цьому положенні відкотна частина гармати утримується завдяки початковому тискові в накатникові (63–                  66 кгс/см2).