6.6.2 Призначення, склад, розміщення та дія електрообладнання

 

Електроприводи 152-мм самохідної гаубиці 2С3М (система 2Е24)

Призначення та склад електроприводів

Електротехнічна система 2Е24 призначена для приведення в дію виконавчих органів механізмів наведення гаубиці 2С3М з високими кутовими швидкостями. До складу системи входять блоки та вузли, наведені на рис. 6.25.

 

 

 

Система становить комплекс двох подібних за будовою електромашинних приводів, що виконують горизонтальне і вертикальне наведення гаубиці (рис. 2.26):

горизонтальне наведення (ГН) – поворот башти гаубиці в горизонтальній площині на 360о  (зі швидкістю 0,1–8,5о за секу-нду);

вертикальне наведення (ВН) – зміна положення ствола у верти-кальній площині в діапазоні кутів від – 4о до + 60о (зі швидкістю 0,04–4,7о за секунду).

Електроживлення системи забезпечується бортовою мережею з напругою 24 В від генератора постійного струму Г– 6,5С.

Пульт керування призначений для керування системою ЕМП-ВД приводів ВН (ЕП ВН) і ГН (ЕП ГН) шляхом подачі з потенціометрів сигналів наведення (Uнав) постійного струму різної величини та полярності і пропорційних кутам неузгодженості (φ;ψ), заданих навідником (Н). При цьому величина сигналу залежить від величини кута неузгодженості, а полярність – від напрямку.

Пульт керування приводів ВН і ГН змонтований в одному блоці і має:

два потенціометричних датчики (ГН і ВН);

кнопки кіл стрільби (КП-162);

ковзаючі контакти гальмівної муфти (ГМ);

сигнальні лампочки (Л1, Л2);

тумблери ввімкнення приводів (В1- привода ГН, В2 - привода ВН).

Датчики зібрані за мостовою схемою і складаються із задаючих потенціометрів (R1, R2) і підстроювальних резисторів для балансування схеми (R5, R6, R8, R9).

Напруга на виході датчиків сигналів керування є функцією кутів наводки:

.        (6.1)

При повороті корпуса пульта, коли ψ і Uнав, замикаються контакти електромагнітної гальмівної електромагнітної муфти привода ГН і башта гаубиці розгальмовується.

Релейні підсилювачі  (типу РП-5) керують роботою ЕМП відповідно до сигналів наведення і зворотних зв’язків (ЗЗ). Це трипозиційні поляризовані реле (Р1 та Р2), які мають дві обмотки: головну (1-2) і додаткову (3-4), рухомий якір (Я) і нерухомі контакти: лівий (Л) і правий (П).

Замикання контактів (Я з Л або П) залежить від полярності сумарного сигналу в обох обмотках.

Чутливість реле (поріг спрацювання) становить 0,3 В, а частота спрацювання досягає 25–30 Гц, тому РП ще називають вібраційним підсилювачем.

Електромашинні підсилювачі (типу ЕМУ-2) призначені для підсилення  сигналів керування (Іу) і забезпечення роботи викона-вчих двигунів.

Це комбінована машина, яка складається із двигунової (приво-дної) і генераторної частин, розміщених на спільному валові.

Приводні двигуни ЕМП – постійного струму з паралельним збудженням (М1, М3), потужністю 3 КВт і частотою обертання вала n= 5000 обертів за хвилину. Живлення їх відбувається від бортової мережі через пускові резистори в ролі якоря (R1).

Генератори ЕМП – двокаскадні, постійного струму з незалежним збудженням. Мають типові ротори (Г1, Г2), а статори їх складаються із декількох обмоток:

ОК 1, ОУ 2 – обмотки управління;

ОК 3 – обмотка зворотного зв’язку;

КО – обмотка компенсації реакції якоря (разом із резисторами R1, R2);

ПО – обмотка підмагнічування;

ДО – обмотка додаткових полюсів.

Щітковий пристрій ЕМП складається із двох пар щіток: горизонтальної (R3,4 – короткозамкнена) і вертикальної (R1,2 – для підключення навантаження).

На виході генераторів ЕМП (щітки R1,2) формується напруга номіналом у 100–110 В, полярність якої залежить від підключення до бортової мережі (контактами РП) обмоток ОК 1 або ОК 2, що мають зустрічну намотку.

Вихідна потужність ЕМП становить 1,5 КВт, коефіцієнт підсилення сягає до 2000 одиниць. Вони виконані в металевому корпусі, мають високу надійність роботи та міцну конструкцію.

Виконавчі двигуни (типу М1-2) застосовують для приведення в дію механізмів наведення. Це двигуни  постійного струму з незалежним збудженням і якірним керуванням (М2, М4).

Обмотки збудження живляться від бортової мережі, а напруга керування подається з виходів ЕМП. Споживча  потужність двигунів становить 2,2КВт, ККД – 80%, частота обертання до 4000 обертів за хвилину.

Додаткові елементи:

тумблери ввімкнення бортового живлення (В3) і приводів наводки (ГН - В1, ВН - В2), розміщені поряд із сигнальними лампочками (Л1, Л2) на ПУ;

контактори (типу КН - 400Д) для ввімкнення приводних двигунів ЕМП. Це електромагнітні реле (нейтрального типу) з двома обмотками (першою – пусковою, другою – утримуючою), нормально замкнутими контактами (1-2). Розміщені в розподільних коробках (РК) системи 2Е24;

елементи усунення електрорушійної сили самоіндукції в обмотках ОУ1 і ОУ2 при їх переключенні (тобто іскрогасіння на контактах РП), складається із напівпровідникових діодів Д1,...,Д4 і резисторів R1–R4, ввімкнених паралельно;

елементи запобігання кола борт-мережі складаються із запобіжника Пр1 і діода Д5;

резистори обмеження пускового струму приводних двигунів ЕМП-R1(ГН) і R1(ВН);

конденсатори для згладжування пульсацій у колах обмоток ОУ3 - С1 (ГН) і С2(ВН);

кнопки кіл стрільби (Кн 1,2) і ковзаючі контакти ГМ (7,8,12) розміщені відповідно на рукоятках ВН і ГН пульта управління;

контактні розніми (типу Шр) для комутації елементів схеми.

Для забезпечення стійкості роботи електроприводів в основних режимах у схемі є зворотні зв’язки (ЗЗ) різних типів.

Негативний зворотний зв’язок за частотою  обертання (НЗЗ по n) ротора ВД здійснюється за рахунок протидії  електрорушійної сили (ЕРС) Ея, яка знімається з якоря ВД.

Дійсно, Ея= ξ (n) функціонально залежна від частоти обертання n ротора і компенсує сигнал Uнав=  ξ (ψ ) в обмотці - (1-2) РП.

У результаті РП спрацьовує з перервами, чим забезпечує пуск і вихід на номінальний режим ВД.

Позитивний зворотний зв’язок за струмом керування ЕМП (ПЗЗ по Іу) забезпечується за рахунок дії Іу, що виникає внаслідок індукції в обмотці ОУ3, проходить в обмотці (3-4) РП і впливає на чутливість, а отже, і на частоту спрацювання реле (тобто на замикання його контактів). У результаті проходить згладжування різких коливань (пульсацій) швидкості обертання ротора ВД.

Гнучкий НЗЗ за вихідним навантаженням ЕМП (по Uвих) здійснюється зниженням пульсацій Uвих за рахунок заряджання-розряджання конденсаторів С1 у колі ОУ3. У результаті забезпечується плавність пуску і гальмування ВД.

Крім того, НЗЗ дозволяє запобігти некерованій роботі ВД.

Усі ці зворотні зв’язки забезпечуються стійкістю роботи електроприводів, підвищують надійність системи наведення в експлуатації.

 

Принцип дії електроприводів

Для приведення в дію електропривода необхідно: ввімкнути тумблер живлення В3 на пульті навідника, що забезпечить подачу напруги 27 V з бортової мережі на потенціометричні датчики і підготовить коло живлення приводів; по черзі ввімкнути тумблери ГН (В1) і ВН (В2) (одночасне ввімкнення двох ЕМП не рекомендується через перевантаження бортової мережі).

При цьому живлення подається на пускову обмотку  контактора К2(Г)Р2, який спрацьовує; його утримуюча обмотка розблоковується (підключається послідовно), а пусковий і загальний струм знижується до номінального значення.

Контактор К2(Г)Р2 містить (контакти 1-2) живлення таких кіл схеми (на прикладі електропривода ГН): обмоток збудження  ВД  (М2ОВ2) і  двигуна привода ЕМП (М1ОВ); якірної обмотки двигуна привода ЕМП  (М1Я1) – через пусковий резистор К2(Г)R1; пускові обмотки контактора К2(Г)Р1, який спочатку не спрацьовує через недостатню силу струму.

 Двигун  привода ЕМП (М1) починає розгін (упродовж 3–5 с).

 

 

При цьому струм якірної обмотки зменшується (за рахунок збільшення проти – ЕРС) і збільшується струм живлення контактора К2(Г)Р1. У результаті цього контактор К2(Г)Р1 спрацьовує (аналогічно до першого) і своїми контактами (1-2) блокує (шунтує) пусковий резистор К2(Г)R1 ЕМП, лампочка ПУ-Л1 засвічується.

Робота електроприводів здійснюється в одному з трьох режимів: пуску (розгону) ВД; усталеного (номінального); зупинення (гальмування) двигуна. Режим пуску ВД.

При повороті корпусу пульта, коли ψ, за допомогою потенціометричних датчиків ПУ-R1 (ГН) виробляється напруга Uнав, полярність якої залежить від напряму повороту ПУ ( тобто положення двигунів ПУ).

При Uнав замикаються контакти електромагніту гальмівної електромагнітної муфти привода ГН і башта гаубиці розгальмо-вується.

Напруга (сигнал) наведення подається на основну обмотку (1-2) поляризованого реле К1-Р1, яке при Uнав0,3V спрацьовує і контактами Я-Л (П) підключає обмотку керування генератора електромашинного підсилювача Г1 ОУ1 (або Г1 ОУ2)  до бортової мережі.

Ці обмотки мають зустрічне намотування, а отже, в них виробляється магнітний потік протилежних напрямків. У результаті на виході ЕМП формується напруга Uвих = 110 V, полярність якої визначається напрямків магнітних потоків обмоток керування. Ця напруга подається на якірну обмотку М2 ВД з урахуванням збудження, яке вже є в наявності, чим забезпечується прискорений розгін двигуна. Ротор ВД розганяється і досягає необхідної частоти обертання n.

При Uвих = 0  за рахунок наявності залишкової намагніченості полюсів ЕМП може відбутися самохід привода (некерована робота). Для запобігання цьому  явищу використовується НЗЗ за Uвих . Ця напруга, протифазна своєму знаку, підключає обмотки керування (за допомогою контактів поляризованого реле), що забезпечує розмагнічування полюсів ЕМП.

Усталений режим:

При обертанні ротора ВД з його якірної обмотки знімається проти ЕРСя.пр, пропорційна n, яка подається в протифазі з напругою Uнав на основну обмотку (1-2) поляризованого реле (РП), а отже, виникає НЗЗ по n. У результаті напруга, необхідна для спрацювання РП  /Uнав - Ея.пр / ≥ 0,3V, забезпечується при різних значеннях Uнав  і  Ея.пр.

Із цього випливає, що залежно від сигналу Uнав, пропорційного n, можна отримати різну частоту обертання ВД або швидкість наведення башти (ствола) гаубиці.

Але отримана в розглянутому випадку величина буде мати коливальний характер, і амплітуда коливання з урахуванням інерційних властивостей двигуна може досягти значних величин. Це знижує точність наведення гаубиці, викликає нестабільність роботи електроприводів, швидкий знос системи.

Ліквідація цих негативних явищ забезпечується підвищенням частоти спрацьовування РП за рахунок ПЗЗ за струмом керування ЕМП.

Струм Іу виникає  в обмотці Г1 ОУ3 за рахунок взаємоіндукції з Г1ОУ1  і Г1 ОУ2 і проходить по додатковій обмотці (3-4) РП, що підвищує його чутливість, тобто прискорює процес замикання і розмикання контактів. У результаті частота спрацювання РП збільшується до 20–30 за секунду, а амплітуда коливань  зменшується  практично до 0.

Режим зупинення ВД

Після відпрацювання приводами встановлених кутів наведення потенціометри ПУ встановлюються в нейтральне (початкове) положення. Сигнал Uнав зникає, а через те, що ВД ще обертається, Ея.пр ≠ 0, і, отже, сумарна напруга в основній обмотці РП /Uнав.- Ея.пр./ змінює полярність. У результаті якір РП переключається на інший контакт і підключається інша обмотка керування. В ЕМП виникне перезбудження, а його напруга Uвих змінить знак. Це призведе до різкого гальмування ВД, що небезпечно.

Для плавного гальмування і стійкості приводів у цьому режимі вводиться гнучкий НЗЗ за Uвих, який згладжуватиме різкі зміни Uвих  ЕМП за рахунок заряджання (розряджання) конденсатора К1-С1 в колі обмотки К1-ОУ3.

Даний зв’язок аналогічно проявляється і під час пуску ВД, забезпечуючи його плавний розгін.

Це підвищує стійкість роботи електроприводів, покращує їх експлуатаційні властивості, збільшує точність і надійність системи наведення.

 

Електрообладнання прицілу ПГ-4

Електрообладнання прицілу ПГ-4 включає: елементи підсвітки шкал і знака та елементи обігріву скла; індукційний датчик вузла узгодження механічного прицілу; блок електронної автоматики (електроблок).

Індукційний датчик (ІД) застосовують для перетворення різниці кутів між лінією прицілювання і віссю ствола гаубиці

Δ φ =φпр – φств                                                   (6.2)

у пропорційний електричний сигнал.

Корпус датчика (статор) механічно з’єднаний з головною віссю механічного прицілу, а якір – зі стволом гармати.

Залежно від взаємного розміщення цих елементів на виході ІД (якоря) індукується ЕРС, яку можна записати функцією

ед=ξ (Δ φ ).                                            (6.3)

За своєю формою ед являє собою прямокутні відеоімпульси (типу меандр), які мають стабілізовану частоту 400 Гц. Фаза зміни і амплітуда цих імпульсів визначаються знаком (+ або –) і величиною кута  .

Живлення ІД здійснюється від елементів електроблока.

Електроблок призначений для перетворення інформації ІД у візуальні сигнали електролампочок:

Л1 – “ВГОРУ”;

Л2 – “ВНИЗ”;

Л3¬ – “УВАГА”.

Залежно від фази і амплітуди імпульсів   засвічуються відповідні табло транспаратнів (електролампочки).

До складу блока рис.6.27 входять: обмежувач із фільтром (ОФ); електронний підсилювач (ЕП); 2-канальний фазочутливий випрямляч (ФЧВ); порогові пристрої (ПП); підсилювач-перетворювач (ПідП); генератор опорних імпульсів (ГОІ); стабілізатор напруги (СН) бортової мережі.

Обмежувач із фільтром призначений для обмеження амплітуди великих сигналів з ІД і фільтрації їх від квадратурних перешкод.

Обмежувач складений за схемою двоканального обмежувача на діодах Д1, Д2. Фільтр являє собою схему електронного ключа на транзисторах ПП1, ПП2.

Керуюча (опорна) напруга подається з трансформатора (Тр1) ГОІ. На виході ОФ (після конденсатора С3) формується напруга U  необхідної амплітуди, яка, крім того, не має перешкодних (випадкових) складових частин.

Електронний підсилювач (складений на транзисторах ПП3–ПП7) призначений для підсилення напруги Uφ до величини  Uп, яка необхідна для керування такими пристроями ФЧВ.

Підсилювач складається з емітерних повторювачів (на транзисторах ПП3, ПП4, ПП7) і підсилювача імпульсних сигналів (на транзисторах ПП5, ПП6).

Емітерні повторювачі призначені для узгодження підсилювача з каскадом ОФ і ФЧВ.

Імпульсний підсилювач забезпечує необхідний коефіцієнт підсилення k, яким можна керувати за допомогою резистора R19. На виході ЕП (після конденсатора С10) формується напруга

Uп= k Uφ,                                                                   (6.4)

що керує роботою ФЧВ.

Фазочутливий випрямляч зібраний на діодах Д 4–Д6 і транзисторах ПП8, ПП9. Складається із двох однакових каналів:

перший  – на Д5, ПП8;

другий   – на Д6, ПП9.

Діод Д4 – спільний і служить (разом із резистором R22) для обмеження позитивних півперіодів імпульсної напруги Uп.

Канал ФЧВ служить для випрямлення вхідних імпульсів з урахуванням їх фази (φUп); амплітуди (Uп). При позитивній фазі, коли  φUп> 0 , працює перший канал ФЧВ і навпаки: при  φUп < 0  працює другий канал.

Живлення каналів відбувається імпульсами ГОІ, які знімаються із зустрічно включених обмоток трансформатора Тр1. На виході каналів формуються випрямлені напруги, пропорційні фазі і амплітуді вхідних імпульсів:

 

UФЧВ1,2 = ζ(φUп,Uп).                       (6.5)

Ці напруги залежні і за допомогою ємнісних фільтрів С11 і С12 подаються на ПП1 і ПП2 для керування їх роботою.

Порогові пристрої зібрані за схемою одностабільних тригерів (Тг-Шмідта) на транзисторах ПП10, ПП12, (ПП1) і ПП11, ПП13 (ПП2). Навантаженням обох ПП є електромагнітні реле Р1 і Р2, контакти яких знаходяться в колах живлення сигнальних лампочок 1, Л2. У результаті спрацьовування ПП1, ПП2 (за сигналами ФЧВ) засвічуються відповідні транспаранти “ВГОРУ” або “ВНИЗ”.

Підсилювач-перетворювач зібраний на транзисторах ПП19, ПП20 та діодах Д13–Д15 і служить для керування роботою реле Р3, контакти якого знаходяться в колі лампочки Л3 (“УВАГА”) залежно від величини сигналів індукційного датчика (за амплітудою  ед).

ПП складається із емітерного повторювача (ПП19), на вхід якого подається сигнал,    регульований за допомогою резистора R47.

На діодах Д13, Д14 зібрано двопівперіодний випрямляч із ємнісним фільтром С18, що перетворює двополярні імпульси  ед  в постійну напругу.

На транзисторі ПП 20 зібраний підсилювач постійного струму з релейним навантаженням Р3 і запірним стабілітроном Д15.

При невеликому значенні сигналу  ед  реле Р3 в коло живлення не включене, через його нормально замкнуті контакти подається живлення на лампочку Д3, і транспарант “УВАГА” підсвічується.

Коли сигнал    досягає необхідного значення, реле Р3 спрацьовує,  контакти розмикаються і лампочка Л3 згасає.

Генератор опорних імпульсів формує прямокутні імпульси (типу меандр) зі стабільними параметрами: 400 Гц, 12В.

Імпульси ГОІ забезпечують роботу ряду каскадів елетроблока (ІД, ОФ, ФЧВ).

ГОІ зібраний за схемою електронного перетворювача напруги на транзисторах ПП14, ПП15 і трансформаторі Тр1.

Діоди Д16, Д17 служать для розв’язання базових кіл транзисторів, дросель Др1 і конденсатор С15 забезпечують фільтра-цію імпульсів у колах живлення.

Стабілізатор напруги забезпечує стабілізоване живлення каскадів ГОІ і ПП напругою 20 ± 0,1 В. Зібраний за схемою електричного стабілізатора на транзисторах ПП16–ПП18 і стабілітроні Д12. Працює надійно при  зміні напруги бортової мережі від 22 В до 29 В.

Розглянуті каскади електроблока змонтовані в металевому герметичному корпусі з селікагелевим контейнером (патроном) для зменшення зволоженості.

Електрокомутація електроблока і перевірка режимів роботи  схеми здійснюються за допомогою штирьового розніму Ш5.

До складу ЗІП електросхеми прицілу ПГ-4 входять запасні лампочки, запобіжники і патрони з селікагелем.

Принцип дії електроблока ПГ-4

При наведенні вісь каналу ствола гармати відносно лінії прицілювання може знаходитися в одному з таких положень:

за зоною точного наведення, становить 6о± 1о;

у межах зони точного наведення, становить 2' ± 0,5' .

 

 

 

Зона точного наведення

                                                                                      

     Вісь каналу ствола

 

 

Лінія прицілювання

 

 

Розглянемо особливості цих положень:

а) кут неузгодженості / / > ± 3о ± 30' , тобто ствол знаходиться поза зоною точного наведення.

Випадок 1:   > + 3о ± 30', тобто ствол знаходиться вище лінії прицілювання.

Для зазначених величин кутів амплітуда сигналів з індукційного датчика порівняно велика (тобто велике неузгодження), а їх фаза (почергова поява імпульсів) позитивна (φUп> 0). Такі сигнали будуть прийматися першим каналом ФЧВ, тобто виникае напруга UФЧВ1 > 0. Це забезпечить спрацювання першого порогового пристрою, його транзистор ПП10 відкриється, а ПП12 – закриється; з реле Р1 зніметься живлення. Другий пороговий пристрій у цей час буде знаходитися у початковому стані (ПП11 - закритий, ПП13 - відкритий, реле Р2 – під струмом).

У результаті лампочка Л1 – не світиться, а Л2 – світиться,

 

світловий транспарант “ВНИЗ” сигналізує про необхідність опустити ствол.

Випадок 2: кут   < + 3о ± 30', ствол нижче лінії прицілювання.

Відбуваються зворотні процеси: працює другий канал ФЧВ і другий пороговий пристрій (φUп< 0,  UФЧВ2 > 0), з реле Р2 зніметься живлення, а Р1 спрацює, лампочка Л2 – згасне, Л1 – засвітиться. Транспарант “ВГОРУ” вказує на необхідність наведення ствола вгору.

Таким чином, поза зоною точного наведення горить тільки один із транспарантів “ВНИЗ” або “ВГОРУ”. Лампочка ЛЗ “УВАГА” не горить, оскільки при великих сигналах з ІД реле Р3 (на виході ПП) перебуває під струмом, і його нормально замкнуті контакти в колі Л3 – розімкнуті (Л3 – не світиться);

б) кут неузгодженості / / ≤ ± 30 ± 30' у межах зони точного наведення.

При таких кутах амплітуда сигналів ІД ед знижується стосовно попередніх випадків. Це викликає зменшення напруги на виході ПП (тобто на базі транзисторів ПП19, ПП20). У результаті ПП20 закриється, з реле Р3 зніметься живлення, а його нормально замкнуті контакти в колі живлення лампочки Л3 замкнуться, транспарант “УВАГА” – засвітиться. Крім цього, буде продовжувати горіти одна із лампочок Л1 або Л2 залежно від знака кута  .

Таким чином, у межах зони точного наведення завжди світиться два транспаранти: “ВНИЗ” (або “ВГОРУ”) та “УВАГА”. Це сигналізує про наближення ствола до лінії прицілювання.

Величину сигналів, пропорційних зоні точного наведення, можна регулювати за допомогою резистора R47, який міститься у схемі ПП;

в) ствол у межах зони точного наведення – кут  ≤ ± 1'.

Сигнал з ІД у даній зоні практично відсутній ед ≈ 0.

Отже, напруга UФЧВ1,2 ≈ 0, обидва реле Р1, Р2 перебувають під струмом, лампочки Л1, Л2 – світяться. Крім того, світиться і лампочка Л3 через те, що з Р3 (з тієї ж причини – відсутність сигналу ІД) знято живлення.

Таким чином, з ТУ усі три транспаранти “УВАГА”, “ВГОРУ”, “ВНИЗ” світяться одночасно.

Величину сигналів, пропорційних зоні точного пострілу, можна регулювати за допомогою резистора R19 у схемі імпульсного підсилювача (транзистора ПП6).

 

Електрообладнання гаубиці 2А33

Електрообладнання гаубиці - це комплекс електротехнічних пристроїв, призначених для керування виконавчими механізмами гаубиці, електричного блокування механізмів і сигналізації.

Вузли електрообладнання, встановлені на гаубиці, мають такі електричні характеристики: струм – постійний; напруга – 24V (при роботі Г-6,5С з паралельно підключеними акумуляторними батареями).

Електрообладнання гаубиці виконано за однопровідною схемою. Воно містить:

блок-реле, встановлений на нижньому листі огородження знизу;

пульт, установлений на похилому листі правого щита огородження, зверху;

кінцевий вимикач (В7-В8), установлений на корпусі редуктора досилача (взаємодіє з копіром ланцюга досилача);

кінцевий вимикач (В6-В9), установлений на правому щиті огородження (взаємодіє з важелями верхнього і нижнього положень досилача);

блок-кнопка (В4) “НАКАТ”, установлена на правому щиті огородження (взаємодіє з казенником гаубиці);

блок-кнопка (В5) “КЛИН”, установлена на нижньому листі огородження зверху (взаємодіє з клином через важелі);

блок-кнопка (В10) “БЛОКУВАННЯ”, встановлена на нижньому листі огородження зверху (взаємодіє з важелем блокування);

комплект кабелів;

контактори (Р1, Р7), встановлені на площадці кожуха ланцюга досилача;

з’єднувальні плати (П1, П2, П3), призначені для підключення проводів до електродвигунів М1М5;

електродвигуни МУ-431 (М1М4), що служать приводом механізму досилання, розміщені на корпусі редуктора;

електродвигун МУ-431 (М5), що служить приводом механізму піднімання і опускання досилача, закріплений на корпусі редуктора;

електромагніт ЕМ1, що служить приводом спускового пристрою, встановлений на лівому огородженні;

електроспуск ЕЛС-3 (ЕМ2), що служить приводом стопора і закріплений на внутрішньому боці правого щита огородження.

 

Блок-реле (Б-2) призначений для комутації електричних кіл гаубиці і ввімкнення живлення.

Блок-реле містить: два автомати захисту (ВПр-1, ВПр-2); п’ять реле (Р2Р6); діоди (Д1, Д2); з’єднувальну плату; штепсельні розніми (Ш2, Ш3, Ш4).

Пульт (Б1) призначений для керування роботою досилача і сигналізації.

На пульті розміщені: ліхтар “Живлення” (зеленого кольору); ліхтар “Готов” (синього кольору); тумблер В1 “Вкл.”; кнопка Кн 1 “Досылка”; штепсельний рознім.

Вимикач кінцевий призначений для обмеження двостороннього ходу механізмів досилача при досягненні ними крайніх положень.

Блок-кнопка призначення для перемикання електричних кіл при досягненні механізмами гаубиці крайніх положень.

Комплект кабелів служить для електричного з’єднання між собою окремих вузлів електрообладнання і складається із кабелів №1№8 і проводів маси.

 

Принцип дії електрообладнання 152-мм гаубиці 2А33

Схему електрообладнання умовно можна поділити на такі кола:

кола керування виконавчими механізмами і блокуванням;

кола живлення виконавчих механізмів;

кола стрільби.

Управління роботою електрообладнання виконується з пульта. Схемою передбачена робота електрообладнання тільки в одному режимі – автоматичному.

Початкове положення складових частин і елементів: досилач знаходиться в нижньому положенні; затвор відкритий; відкочувальна частина  в крайньому передньому положенні; ланцюг досилача – у крайньому задньому положенні.

Цьому положенню відповідає принципова схема кінцевих вимикачів, блок-кнопок і реле.

Для роботи слід ввімкнути живлення на відповідних щитках виробу 2С3М: автомати захисту ВПр1, ВПр2 і тумблер В1 на ПУ. При цьому на пульті засвітиться зелена лампочка Л1 живлення.

Складається таке електричне коло:

“+ “ → ВПр2 →  В13-4 → Л1 → R1 → “–”;

└→ В41-3 → В51-2  → В61-2 → Р5(11 - 21 ; 13 – 23)  →  Р2 → “–” .

Реле Р2 замикає свої контакти:

10-20 і подає живлення на електоромагніт стопора досилача ЕМ1, досилач розстопориться;

12-22 і подає живлення на електродвигун М5 – досилач вийде на лінію заряджання.

Вимикач В6 розімкне контакти  1-2 і знеструмить реле Р2, що, у свою чергу, вимкне живлення двигуна М5 та замкне контакти 1-3 і підготує коло живлення двигунів механізму досилання.

При натисканні на кнопку Кн1 “Досилка” через нормально замкнуті контакти реле Р4(17-27 та 11-21) подається живлення на реле Р3, яке контактами 10-20 та 16-26 стає на самоблокування, а контактами 12-22 та 14-24 подає живлення на контактор Р1.

Складається коло живлення електодвигунів М1М4:

“+” → Р1(4-3)→ М1М4 → “–”.

Ланцюг досилача починає рух, і відбувається досилання снаряда. При цьому контакти вимикача В81-2 замикаються, і готується коло живлення реле Р4.

При досягненні ланцюгом досилача крайнього переднього положення вимикач В7:

розірве контакти 1-2 і знеструмить реле Р3 (що викличе знеструмлення контактора Р1 та двигунів М1М4);

замкне контакти 1-3 і подасть живлення на реле Р4 по колу:

 

“+ “ → ВПр2 →  В13-4 → В41-3 → В51-2  → В61-2 →В71-3 → В81-2 → Р3(13-23;15-25) → Р4→ “–”.

 

Реле Р4(12-22;10-20) стає на самоблокування, а контактами Р4(14-24;16-26) подає живлення на контактор Р7.

На електродвигуни постійного струму М1М4 подасться струм іншого напрямку, і відбудеться реверс ланцюга.

При рухові ланцюга назад В7(1-3)  розімкнуться, а В7(1-2)  замкну-ться, і підготується коло живлення реле Р3.

Після повернення ланцюга в крайнє заднє положення В8(1-2)  розмикаються, і реле Р4 знеструмлюється, вимикаючи коло живлення контактора Р7 (а отже, і двигунів М1М4), а В8(1-3)  замикаються і готується коло живлення для досилання гільзи із зарядом.

При повторному натисканні на Кн1 відбувається досилання гільзи із зарядом (порядок спрацьовування елементів аналогічний), але реверс ланцюга включається при закриванні  затвора, коли розмикаються контакти В5(1-2)  та замикаються В5(1-3):

“+ “ → ВПр2 →  В13-4 → В41-3 → В51-3  → В81-2 →Р3(13-23;15-25) → Р4→ “–”.

Реле Р4(12-22;10-20) стає на самоблокування, а контактами Р4(14-24;16-26) подає живлення на контактор Р7, який і забезпечує реверс ланцюга.

Після повернення ланцюга у крайнє заднє положення В8(1-2)  розмикаються і реле Р4 знеструмлюється, вимикаючи коло живлення контактора Р7 (а отже, і двигунів М1М4), а В8(1-3)  замикаються, і подається живлення на реле Р5, яке своїми контактами Р510-20, 12-22  подає живлення на М5, що приведе до опускання досилача вниз. Досилач стає на стопор.

У нижньому положенні розімкнуться контакти В91-2  і замкнуться В91-3, чим підготується коло живлення кнопки Кн2 електроспуску гармати та лампочки Л2 і Л3  “Готов”.

При натисканні на важіль блокування замикаються контакти В101-3, спалахує В91-2,  лампочка Л2 “Готов”, система до спуску готова.

При натисканні на кнопку Кн2 електроспуску гармати (на рукоятці маховика піднімального механізму) спрацьовує реле Р6, яке своїми контактами Р610-20, 12-22 подає живлення на електромагніт ЕМ2 електроспуску. Відбувається постріл, проходить відкот, і контакти В41-3  розмикаються, коло знеструмлюється, лампочки гаснуть.

При накаті: відбувається блокування електроспуску гармати і контакти В101-3  розмикаються; відкривається затвор, видаляється гільза, і замикаються контакти В51-2, подається живлення на реле Р2 (через В6 1-2 та контакти реле Р11-21, 13-23), яке замикає контакти Р312-22,і вмикається двигун М5. Досилач виходить на лінію заряджання.

                              

Електрообладнання боєукладок

Призначення боєукладок.

Електрообладнання боєукладок призначене для забезпечення їх роботи в таких режимах: подача снарядів та зарядів за допомогою транспортера у бойове відділення при стрільби з ґрунту та при завантаженні боєприпасів у СГ; поворот карусельної укладки при завантаженні і розвантаженні; розкріплення і закріплення снарядів у щільниковій укладці.

Склад і дія електрообладнання карусельної боєукладки.

До складу електрообладнання карусельної укладки входить:

щиток карусельної укладки призначений для керування електричними системами карусельної укладки башти. Він має:

В1 – тумблер “РАБОТА”;

В2 – тумблер “АВТОМАТ”;

Кн1 – кнопку “ПОВОРОТ”;

Пр1 – запобіжник;

Р2Р3 – реле;

вимикач В7 для керування електричними колами карусельної укладки (“Кінець повороту”). Він розміщується під кришкою карусельної укладки вгорі;

електродвигун М10 (МУ-431) – для приведення в дію карусельної укладки. Він розміщується під кришкою карусельної укладки вгорі.

Напівавтоматичний режим.

Початкове положення: вимикачі В1 і В2 в положенні виключено, досилач на лінії заряджання.

Включити вимикач В11-2, 1-3: живлення через Пр1, В11-3 , В2 5-3 подається на кнопку Кн1.

При натисканні Кн1 живлення через В2 2-4  подається на реле Р2, яке своїми контактами Р2 21-41 включає коло обмотки № 2 електродвигуна М 10 на корпус, відбувається поворот, а Р2 22-42 подає живлення на реле Р3 (що контактами Р313-15 включає паралельне коло живлення реле Р2, а контакти Р3 5-4 розмикаються). У кінці повороту вимикач В7 розриває коло живлення обох реле, двигун знеструмлюється, включається його гальмування через обмотку №1.

Контакти Р3 5-4 замикаються, і готується коло живлення реле Р2.

 

Автоматичний режим.

При ввімкненні тумблерів В1 і В2 готується коло живлення реле Р2 та реле Р3.

Після виходу досилача у верхнє положення подається живлення на реле Р2, Р3, які вмикають двигун М10, і відбувається поворот боєукладки на 1/12 оберту. В кінці повороту вимикач В7 розриває коло живлення обох реле, двигун знеструмлюється, включається його гальмування через обмотку №1.

Опускання досилача знеструмлює всю схему, а після пострілу (відкот - накат) досилач піднімається вгору, спрацьовує реле Р2 і відбувається поворот на 1/12 оберту.

Склад і дія щільникової укладки.

До складу електрообладнання щільникової укладки входить:

щиток щільникової укладки для керування приладом транспортера стопоріння і розстопоріння плити щільникової укладки. Він має:

- В1 – тумблер “ПИТАНИЕ”;

- В2 – тумблер трипозиційний “ГРУНТ”, “ВЫКЛ”, “УКЛА-ДКА” ;

- В3 – тумблер “АВТОМАТ”;

- Кн1 – кнопку “ЗАКРЫВАНИЕ”;

- Кн2 – кнопку “ОТКРЫВАНИЕ”;

- Пр1 – запобіжник;

- Л17 – лампочку-табло “ЗАГРУЖАЙ”;

- Л16 – лампочку-табло “ПИТАНИЕ”;

- Р1Р6 – реле;

електродвигун М11 для приведення транспортера в дію розміщений позаду щільникової укладки під лотком транспортера;

вимикач В6 – ввімкнення транспортера;

вимикач В4 – вимкнення транспортера;

вимикач В13 – “плита внизу” - “плита вгорі”;

електромагніт ЕМ4 електропневмоклапана – закривання плити;

електромагніт ЕМ5 електропневмоклапана – відкривання плити.

Робота транспортера

При ввімкненні вимикача В1 (загоряється лампочка Л16 “ПИТАНИЕ”) та В2 (“ГРУНТ”) контактами 2-3 подається живлення на реле Р6 і загоряється лампочка Л17 “ЗАГРУЖАЙ”.

При подачі снаряда на стрічку транспортера вмикається вимикач В6 і подається живлення на реле Р1, яке контактами 5-6 стає на самоблокування, контактами 3-4 вимикає лампочку Л17 та контактами 2-3 подає живлення на реле Р5, яке контактами 1-2 подає живлення на обмотку збудження та якір двигуна М11. Транспортер починає діяти.

 

 

При досягненні снарядом крайнього переднього положення лоток опускається і спрацьовує вимикач В4, який знеструмлює реле Р1, Р6 і Р5. Реле Р5 і, у свою чергу, розриває контакти 1-2 та знеструмлює двигун М11. Транспортер зупиняється.

При знятті снаряда з лотка вимикач В4 подає живлення на реле Р6, яке, у свою чергу, подає живлення на лампочку Л17 “ЗАГРУЖАЙ”.

Напівавтоматичний режим щільникової боєукладки.

При ввімкненні вимикача В1 (загоряється лампочка Л16 “ПИТАНИЕ”) та В2 у положення “УКЛАДКА” (замикаються контакти 1-3 і готується коло живлення електромагнітів М4 і М5).

При натисканні кнопки Кн2 “ОТКРЫВАНИЕ” подається живлення на електромагніт ЕМ5 електропневмоклапана і відбувається опускання плити.

При натисканні кнопки Кн1 “ЗАКРЫВАНИЕ” подається живлення на електромагніт ЕМ4 електропневмоклапана і відбувається піднімання плити.

Автоматичний режим

При ввімкненні вимикача В1 (загоряється лампочка Л16 “ПИТАНИЕ”), В3 “АВТОМАТ” та В2 у положення “УКЛАДКА” (замикаються контакти 1-3) і через вимикач В13 готується коло живлення електромагнітів М4 і М5.

При виході досилача у верхнє положення подається живлення на реле Р3, яке замикає контакти 2-3 і подає живлення на ЕМ5. Плита опускається, вимикач В13 подає живлення на реле Р2, яке контактами 1-4 подає живлення на реле Р4, а те стає на самоблокування та контактами 4-5 розриває коло живлення реле Р3. Електромагніт ЕМ5 знеструмлюється.

При натисканні на кнопку “ДОСЫЛКА” через В3 (контакти 2-4), В13 подається живлення на ЕМ4. Плита піднімається вгору, вимикач В13 перемикається і знеструмлює Р2 та ЕМ4.

Після пострілу при виході досилача на лінію заряджання подається живлення на реле Р3, яке замикає контакти 2-3 і подає живлення на ЕМ5. Плита опускається.