4.1 Алельний поліморфізм G-7A гена MGP у групі практично здорових донорів

 

 

Генотипування практично здорових донорів по G-7A поліморфізму гена MGP дало змогу встановити, що частота, з якою зустрічаються певні варіанти цього гена становить 41,8%, 54,5%, 3,6% (рис.4.1.1).

Отримані в роботі дані було порівняно з результатами досліджень в інших популяціях: французькій [5], північноірландській [5], італійській [73], нідерландській [78], північноамериканській [8], мексиканській [79], японській [6,11], індійській [13,14].

При порівнянні частоти поліморфізму G-7→A встановлені статистично достовірні відмінності між отриманими нами даними й результатами досліджень у Франції, Італії, США, Мексиці (рис.4.1.2). Характер розподілу алелей по G-7→A поліморфізму в Україні статистично відрізняється від показників не тільки азіатських і американських популяцій, але й деяких європейських країн (Франції, Італії). Це може свідчити про те, що поліморфізм G-7→A є особливим маркером для української популяції й не залежить від расової приналежності. Зазначений поліморфізм досить варіабельний, про що свідчать істотні відмінності при порівнянні вивчених популяцій між собою (наприклад, французької з мексиканською; італійської з мексиканською, північноірландскою, нідерландською; а також північноамериканських з мексиканськими популяціями).

 

 Частота алельних варіантів MGP-гена у хворих на ГКС

           (поліморфізм G-7A)

 

 

Генотипування хворих на ГКС по G-7A поліморфізму гена MGP дало змогу встановити, що частота, з якою зустрічаються певні варіанти цього гена становить 42,1%, 45,6% і 12,3% (рис.4.2.1).

Генотипування хворих із ГКС по G-7→A поліморфізму гена MGP і порівняння одержаних даних з результатами рестрикційного аналізу в контрольній групі дало змогу встановити, що частота, з якою зустрічаються певні варіанти цього гена, є різною  (P < 0,05 ). У хворих з ГКС мінорний („патологічний”) варіант A/A виявляли в 3,4 раза частіше, ніж у донорів (рис. 4.2.2).

 

Рисунок  4.2.2 -  Частота різних генотипів при визначенні однонуклеотидних поліморфізмів гена MGP (G-7→A поліморфізм) у практично здорових индивідумів (світлі стовпчики) та хворих із ГКС (темні стовпчики)

 

Суть однонуклеотидного поліморфізму G-7A полягає в тому, що в початковій ділянці промотора гена MGP, у сайті -7, азотиста основа гуанін заміщена на аденін. Унаслідок цього цілком можливою є зміна функціональних властивостей промотора, що може виявляти себе підвищенням або пригніченням транскрипції гена MGP, а в кінцевому підсумку і його експресії, у відповідь на ті чи ті регуляторні впливи.

У який спосіб зміни промотора впливають на діяльність гена –  проблема, до розв’язання якої намагаються підійти сьогодні, використовуючи введення в культивовані клітини генетичних конструкцій, що містять "нормальний" і "патологічний" варіанти промотора MGP та ген люциферази (люциферазний тест). Перше таке дослідження було проведено Herrmann et al. [5]. Автори показали, що поліморфізм G-7A, на відміну від T-138C, не впливає на активність промотора гена MGP у гладких м’язових клітинах (ГМК) судин щура і в культивованих фібробластах людини.

Зовсім інші дані було отримано в роботі Farzaneh et al. [28]. У дослідженнях in vitro встановлено, що промотори з поліморфізмом G-7A істотно змінюють транскрипційну активність гена MGP в судинних ГМК щурів. Так, варіант промотора з мінорним алелем -7A виявляв активність у 1,5 рази вищу, ніж -7G.