ВИСНОВКИ:

 

1. Симптоми подразнення очеревини виявляються в кожному випадку при данній патології в тій чи іншій мірі, вираженність та локалізація знаходяться в прямій залежності від поширеності  та стадії процесу перитоніту. Локалізація болю прямопропорційно відповідає поширеності  і стадії перитоніту. Чим більш розповсюджений перитонеальний процес, тим сильніше виражені явища інтоксикації, що виявляються при субєктивному і обєктивному обстеженні. Діагностика даної патології на ранній стадії перитоніту тим своєчасніша, чим бурхливіший початок та виразніший больовий синдром.

2. У 96,1% хворих виразка перфорувала в вільну черевну порожнину. Високоефективним методом діагностики у них є фіброгастродуоденоскопія з інсуфляцією повітря у кратер виразки та наступною рентгенографією черевної порожнини або лапароцентез, а також ультразвукове дослідження органів черевної порожнини з подальшим лапароцентезом.

3. Прикриту перфорацію виразки спостерігали у 3,5% пацієнтів. Оглядова рентгенографія черевної порожнини та методики, пов'язані з інсуфляцією повітря у кратер виразки з рентгенологічним дослідженням та лапароцентез не завжди були інформативними. При підозрі на прикриту проривну виразку вважали більш виправданим лапароскопічне обстеження.

4. Пацієнтам з негативними результатами рентгенологічних досліджень виконували ультразвукове дослідження органів черевної порожнини або виконували фіброгастродуоденоскопію з інсуфляцією повітря у кратер виразки і наступним рентгенологічним контролем, лапароцентез, лапароскопію. Фіброгастродуоденоскопія з інсуфляцією повітря у шлунок і наступною рентгенографією черевної порожнини, лапароскопія та лапароцентез були високоінформативними методами діагностики перфорації виразки. Але доступність данної методики досі залишається на низькому рівні. На противагу частіше виконували ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (22 проти 5), завдяки якому виключали інші патології, та виявляли вільну рідину, що було показом до лапароцентезу, при проведенні якого у всіх пацієнтів знаходили мутний ексудат (шлунковий вміст).

5. ЛІІ відповідає тяжкості інтоксикації, яка в свою чергу відповідає виду та поширеності перитоніту.

6. Таким чином, ЛІІ є найбільш простим, доступним і досить інформативним показником тяжкості інтоксикації, які використовуються в клінічній практиці. Використання індексу можливо для динамічного спостереження за ефективністю терапії і ранньої діагностики гнійно-септичних ускладнень