Н

НАЙБЛИЖЧА ТОЧКА ЯСНОГО ЗОРУ – т. зорової осі на відстані, з якої можна чітко бачити об'єкт при максимальному напруженні акомодації, за нормальної рефракції у віці 20 років становить 12 см.

НАНІЗМ – відставання у рості в порівнянні з середньою віковою нормою для відповідної статі, раси, популяції.

Н. гіпофізарний – спостерігається при порушенні функції гіпофіза (нестача соматотропіну).

НАРКОЗ – штучно виклика­ний стан, що характеризується втратою свідомості, больової чутли­вості, пригніченням рефлексів, розслабленням скелетних м'язів тощо, який має зворотний характер.

НАСИЧЕННЯ – зникнення  почуття голоду після спо­живання їжі.

Н. метаболічне – розвивається  через 1,5-2 год після споживання їжі, пов'язане з надходженням речовин, що потрапили з їжею у кров (друга фаза насищання);

н. сенсорне – розвивається  під впливом дії їжі на рецептори рота і шлунка, активізує нейрони вентромедіальні і гальмує нейрони латеральні підзорово-горбової ділянки – гіпоталамуса  (перша фаза насичення).

НЕВАГОМІСТЬ – відсутність сили, з якою тіло під впливом тяжіння тисне на опору і відчуває з боку опори відповід­ний протитиск.

НЕВРОЗ – зворотній розлад психіч­ної діяльності, зумовлений впливом психотравмуючих факторів без морфологічних змін у ЦНС.

Н. експериментальний – функціональні  порушення вищої нервової діяльності, викликані у піддослідних тварин шляхом перенапруження сили, зрівноваженості та рухливо­сті процесів збудження і гальмування в корі півкуль великого мозку.

НЕДОСТАТНІСТЬ – загальна назва морфологічних або функціональних порушень в організмі.

Н. вітамінна – стан, що розвивається в результаті відсутності (авітаміноз) чи зменшеного (гіповітаміноз) надходження в організм тих або інших вітамінів;

н. дихальна – енергетичне голодування організму при порушенні в системі дихання.

НЕЙРОГІПОФІЗ – місце  утворення нейрогормонів – окситоцину  та вазопресину.

НЕЙРОГЛІЯ – сукупність всіх клітинних елементів нервової тканини, крім нейронів; виконують опорну, трофічну, захисну і ряд інших функцій, беруть участь у процесах виникнення нервових імпульсів.

НЕЙРОГОРМОН – біологічно активна речовина, що виробляється нейронами, ре­гулює інтегративні функції мозку.

Н. гіпоталамічні – н., які виробляються клітинами підзорово-горбової ділянки і сприяють виділенню тропних гормонів гіпофіза.

НЕЙРОЛЕПТИК – речовина, яка гальмує ЦНС без порушень свідомості (напр., аміназин).

НЕЙРОН – нервова клітина з відростками, яка є основною структурною і функціональною одиницею нервової системи.

Н. аферентний – чутливий н., який сприймає вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища;

н. вегетативний – загальна  назва нейронів вегетативної нервової системи;

н. вставний – найчисленніша  група нейронів, які забезпечують зв'язок між окремими нейронами;

н. еферентний – н., який є передавачем збуджень від ЦНС до робочого органа;

н. еферентний альфа – н., відростки якого іннервують екстрафузальні волокна скелетної мускулатури та забезпечують м'язове скорочення;

н. еферентний гамма – н., відростки якого іннервують інтрафузальні волокна (рецептори розтягнення).

н. моторний – н., який є передавачем збуджень від ЦНС до м'язів, чим забезпе­чує моторну (рухову) координацію і підтримку м'язового тонусу.

н. нейросекреторний – н., основною функцією якого є синтез нейрогормонів.

НЕЙРОПЕПТИДИ – біологічно активні пептиди, що містяться в ЦНС, до них належать вазопресин, окситоцин, рилізинг-гормони, опіоїдні пептиди, ангіотензини, брадикінін тощо;  більшість із них утворюються нейронами підзорові-горбової ділянки та гіпофіза і є модуляторами активності нейронів.

НЕЙРОРЕЦЕПТОР – спеціалізоване утворення, яке сприймає больові подразнення.

НЕЙРОСЕКРЕЦІЯ – здатність особливих (нейросекреторних) клітин (напр., підзорові-горбової ділянки) виробляти нейрогормони, що надходять у кров та спинномозкову рідину.

НЕЙРОТАХОМЕТР – прилад для вимірювання швидкості і тривалості поодиноких чи послідовних рухів кінцівок.

НЕЙРОТРОПІЗМ – здатність певного фактора вибірково діяти на певний нейрон (збуджуючи або гальмуючи його).

НЕЙТРОПЕНІЯ – зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові.

НЕКСУС – міжклітинні контакти , що забезпечують перехід збудження з однієї клітини на іншу.

НЕРВ – утворення, що складається з багатьох нервових волокон, є основною частиною периферичної нервової системи, забезпечує проведення нервових імпульсів.

Н. депресорний – аферентні волокна блукаючого нерва, що йдуть від барорецепторів дуги аорти, викликають депресорну реакцію, яка спричинює зниження тиску крові;

н. посилюючий за Павловим – волокно симпатичного нерва, яке забезпечує ізольований позитивний інотропний ефект.

НЕРВІЗМ – напрям  у фізіології, який надає ЦНС провідної ролі у регуляції фізіологічних функцій та процесів життєдіяльності організму тварини або людини.

НЕРВОВИЙ – вказує  на відношення до нерва або нервової клітини.

НЕРВОВО-ЕМОЦІЙНЕ НАПРУЖЕННЯ – особливий  стан, який виникає у процесі діяльності або спілкування, при якому домінує емоційний компонент, що дає підвищену оцінку всім чи деяким елементам діяльності.

НЕСПАННЯ – стан організму, що характеризується активним станом психічної та моторної діяльності.

НИРКА – парний орган сечоутворення, який відіграє важливу роль у забезпеченні гомеостазу організму, виведенні продуктів азотистого обміну і виробляє біологічно активні речовини – ренін, простагландини тощо.

Н. штучна – прилад для нормалізації гомеостазу організму шляхом екстракорпорального гемодіалізу.

НІСТАГМ – мимовільні ритмічні двофазні (з швидкою та повільною фазами) рухи очних яблук.

Н. вестибулярний – н., обумовлений подразненням рецепторів вестибулярного апарата;

н. оптокінетичний – н., який виникає при подразненні зорового аналізатора.

НОМОГРАМА – відображення  функціональної залежності між значеннями змін­них величин, представлених у вигляді графіків чи креслень.

НОРАДРЕНАЛІН – фізіологічно  активна речовина, біогенний амін; належить до катехоламінів, утворюється з дофаміну; медіатор та гормон симпатоадреналової і адренергічної систем.

НОРМА – межі параметрів функції.

НОРМОГРАМА – ЕКГ, яка проявляється приблизно однаковою аплітудою зубців R та S відповідно у І та IIІ стандартних відведеннях.

НОРМОКАПНІЯ – нормальна напруга вуглекислого газу в крові.

НУДОТА – тяжке відчуття наближення блювання.

НУКЛЕАЗА – фермент підшлункового соку, який розщеплює нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду до вільних нуклеотидів.

НЮХ – здатність сприймати й розрізняти різноманітні запахи; один із видів хеморецепції, здійснюється нюховим аналізатором, відіграє важливу роль у живленні, біологічній орієнтації тощо.