О

ОБ'ЄМ – кількісна  характеристика геометричних тіл, рідини, газів.

О. акомодації – збільшення  заломлювальної сили оптичної системи ока під час максимальної напруги щодо мінімальної; виражається в діоптріях;

о. вдиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна вдихнути після спокійного вдиху;

о. видиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після спокійного видиху;

о. дихальний – о . повітря, вдихуваного або видихуваного під час одного спокійного вдиху або видиху;

о. дихання  хвилинний – о. повітря, вдихуваного (або видихуваного) за 1 хв;

о. крові ударний – кількість крові, яка викидається шлуночком серця при одному скороченні; в нормі у дорослої людини близько 70 мл;

о. крові (кровообігу) хвилинний – кількість крові, яку викидає лівий (або правий) шлуночок серця за 1 хв;

о. легенів залишковий (ЗОЛ) – о. повітря, що залишається в легенях після максимального видиху; у нормі близько 1 л;

о. с. кінцево-діастолічний – о. крові в шлуночку серця, який він займає перед черговою систолою;

о. с. резервний – о. крові, який залишається в камерах серця після нормальної систоли при повному спо­кої організму;

 о. с. хвилинний – показник функції серця – о. крові, що викидається шлуночком за 1 хв, виражається у л/хв або мл/хв;

о. циркулюючої крові (ОЦК) – кількість крові, яка закінчує повний кругообіг за відносно короткий проміжок часу; в стані спокою – 55-60 % всієї маси крові.

ОБМІН – сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі та обмін речовинами і енергією між організмом і навколишнім середовищем.

О. азотистий – поєднання  всіх перетворень білків та інших азотовмісних речовин в організмі;

о. білковий – сукупність  усіх процесів перетворення білків у організмі;

о. водно-електролітний – сукупність процесів надходження, всмоктування, розподілу, виділення води та електролітів з організму;

о. вуглеводний – сукупність усіх процесів перетворення вуглеводів в організмі;

о. енергетичний – сукупність усіх процесів перетворення різних форм енергії між собою, а також накопичення та використання макроергічних сполук організмом;

о. жировий – сукупність усіх процесів перетворення жирів (ліпідів) в організмі;

о. мінеральний – сукупність процесів всмоктування, перетворення та виділення з організму неорганічних речовин;

о. основний – мінімальна кількість енергії, необхід­на для підтримки життя організму у стані повного фізичного та психічного спокою; визначається у лежачому положенні, натщесерце, в умовах температурного комфорту;

о. о. необхідний – о. о. необхідний обстежуваному відповідно до його віку, статі, маси тіла, зросту; визна­чається за допомогою таблиць або формул;

о. о. фактичний – о. о., який визначається в обстежуваного методом повного або неповного газового аналізу.

ОВЕРШУТ – позитивна фаза потенціалу дії, що міститься над ізолінією.

ОВУЛЯЦІЯ – вихід  зрілої, здатної до запліднення яйцеклітини із фолікула у жінок дітородного віку.

ОГОРОЖА МОЗКУ – одне із базальних ядер, яке бере участь у корекції програми складного рухового акту і формуванні емоційно-ефекторних реакцій.

ОЗНАКИ СТАТЕВІ – морфологічні  та функціональні ознаки, які визначають статеву належність особи.

О. с. вторинні – статеві  ознаки, які належать до будови та (чи) функції різних органів, крім статевих;

о. с. первинні – статеві  ознаки, які належать до будови статевих органів.

ОКЛЮЗІЯ – 1) взаємодія двох імпульсних потоків між собою, при якій сумарний результат виявляється значно меншим, ніж сума взаємодіючих реакцій; 2) порушення прохідності порож­нинних органів, зумовлене закриттям їхнього просвіту; 3) змикання зубів при рухах верхньої та нижньої щелеп.

ОКО – парний орган зору.

О. ведуче – око, яке функціо­нально переважає в акті бінокулярного зору;

о. скошене – око , оптична вісь якого спрямована в бік від видимого об'єкта;

о. редуковане – спрощена фізична модель ока, що являє собою оптичну систему, яка на відміну від схематичного ока має тільки одну заломлювальну поверхню;

о. схематичне – фізична модель ока, яка включає систему середовищ, характеристики яких відповідають середнім фізіологічним константам ока.

ОКСИГЕМОГЛОБІН – сполука гемоглобіну з киснем без зміни валентності заліза, яка забезпечує перенесення кисню від легенів до тканин.

ОКСИГЕМОГРАМА – крива, яка відбиває зміни ступеня насичення крові киснем.

ОКСИГЕМОМЕТРІЯ – метод  визначення ступеня насичення крові киснем, що грунтується на різниці спектрів поглинання світла оксигемоглобі­ном та відновленим гемоглобіном з відповідними змінами щільності крові.

ОКСИГЕНАЦІЯ – процес насичення кро­ві та тканин киснем.

О. гіпербарична – вплив на організм збільшеного тиску кисню, що спричинює збільшення кисневої ємності крові, лімфи тощо.

ОКСИСПІРОГРАФІЯ – метод одночасної реєстрації різних параметрів зовнішнього дихання та об'ємної швидкості споживання кисню.

ОКСИТОЦИН – гормон задньої частки гіпофіза, який посилює виділення молока молочною залозою під час лактації та скорочення мускулатури матки.

ОЛІГЕМІЯ – зменшення загальної кількості крові.

ОЛІГОКІНЕЗІЯ – порушення  рухових функцій, обумовлене обмеженням, скованістю рухів.

ОЛІГОЦИТЕМ1Я – зменшення загальної кількості клітин периферичної крові.

ОЛІГУРІЯ – виділення  малої кількості сечі (300-500 мл за

1 добу).

ОЛЬФАКТОМЕТРІЯ – комплекс методів вивчення функції нюху.

О. якісна ольфактометрія – визначення здатності людини сприймати і розрізняти запахи;

о. кількісна ольфактометрія – визначення порогу нюху, часу адаптації, відновлення нюхової функції.

ОНКОГРАФІЯ – плетизмографія внутрішніх органів (печінки, нирок тощо).

ОНТОГЕНЕЗ – процес індивідуального розвитку організму,який охоплює весь життєвий цикл (з моменту утворення зиготи і до смерті).

ОПІР ПРЕКАПІЛЯРНИЙ – гідродинамічний  опір дрібних артерій, артеріол та прекапілярних сфінктерів.

О. посткапілярний – гідродинамічний опір венул та дрібних вен.

ОПІСТОТОНУС – судомна поза, викликана тонічними скороченнями м'язів спини та шиї із закиданням голови,  витяганням кінцівок; виникає при пошкодженнях верхніх відділів мозкового стовбура.

ОПСИН – білок, що входить до складу родопсину.

ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ВІДПОЧИНКУ – режим відпочинку, який забезпечує повне відновлення фізіологічних резервів і функціональних можливостей організму.

ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ДІЯЛЬНОСТІ – режим діяльності, при якому людина тривалий час підтримує потрібну продуктивність праці.

ОПТИМУМ – рівень подразнення, при якому відбувається максимальна діяльність організму або тканини. Термін ввів     М.Є. Введенський.

О. білковий – кількість  білків у їжі, необхідних для забезпечення потреби організму в білках і збереження гарного самопочуття, високої працездатності, достатнього опору інфекціям тощо.

ОПТОГРАМА – фіксоване на сітківці зображення після дії його на адаптоване до темряви око або після обробки її розчином галуну.

ОРГАЗМ – вищий ступінь любострасного відчуття, що виникає під час завершення статевого акту або при інших формах статевої розрядки.

ОРГАН – частина організму, яка є еволюційно сформованим комплексом тканин, об'єднаних загальною функцією, структурною організацією та роз­витком.

ОРГАНІЗМ – окрема жива біологічна система; основні властивості: безперервний обмін речовин із зовнішнім середовищем, подразливість, здатність рости, розмножуватися тощо.

ОРІЄНТАЦІЯ ПРОСТОРОВА – здатність людини визначати своє положення та характер переміщення у просторі відносно лінії горизонту, вектора сили тяжіння і оточуючих речей.

ОСЕРЕДОК АВТОМАТІЇ СЕРЦЯ – ділянка провідної системи серця, яка генерує ім­пульси збудження, що викликають скорочення міокарда.

О. а. с. гетеротопний – ділянка спеціалізованої тканини, розміщена в будь-якому місці нижче від синусного вузла, є джерелом ектопіч­ного ритму серця чи екстрасистоли;

о. а. с. номотопний – о. а. с., розміщений у синусо-передсердному вузлі;

о. збудження – сукупність близько розміщених і одночасно фізіологічно активних  нервових елементів ЦНС.

ОСКОМА – підвищення чутливості здорових зубів до механічних, хімічних та інших подразнень, спричинене впливом на них слабких розчинів кислот, що входять до складу їжі.

ОСМОРЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів і механізмів, погоджена діяльність яких спрямована на підтримку оптимального рівня осмотичного тиску, необхідного для нормальної життєдіяльності організму.

ОСМОРЕЦЕПТОР – інтерорецептор, який належить до хеморецепторів і виділяється на основі вибіркової чутливості до змін осмотичного тиску тканинної рідини та крові.

ОСТЕОРЕЦЕПТОР – полімодальний рецептор, розміщений в різних структурах кістки.

ОСЦИЛОГРАФІЯ – графічна реєстрація коливальних процесів.

О. артеріальна – графічна  реєстрація коливальних процесів артеріальних судин.

ОСЦИЛОСКОПІЯ – метод  вивчення біоелектричних процесів шляхом візуального спостереження за допомогою осцилоскопа.

ОФТАЛЬМОСКОПІЯ – метод вивчення стану дна ока – задньої частини внутрішньої поверхні очного яблука: сітківки, судинної оболонки та диска зорового нерва.