Ф

ФАГОЦИТИ – клітини, здатні до фагоцитозу; термін запропонував І. І. Мечников.

ФАГОЦИТОЗ – процес активного поглинання і внутрішньоклітинного перетравлювання різних частинок фагоцитами.

ФАЗА – період у розвитку будь-якого явища.

Ф. асинхронного скорочення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду напруження шлуночків, послідовне втягнення міокардіоцитів у скорочення; триває 0,05 с;

ф. деполяризації потенціалу дії – період, протягом якого відбувається повна зміна полярності електричних зарядів на внутрішній і зовнішній поверхнях мембрани клітини, яка перебуває у стані збудження;

ф. вигнання – період випорожнення шлуночків серця від крові;

ф. зрівняльна – однакова відповідь збудливої тканини на різні за частотою та силою подразнення; спостерігається у стані парабіозу;

ф. ізометричного напруження – фаза серцевого циклу, друга частина періоду напруження шлуночків, що відбувається при закритих клапанах; триває 0,03 с;

ф. ізометричного розслаблення серця – фаза серцевого циклу, друга частина діастоли шлуночків, настає після протодіастолічного періоду при закритих клапанах, відбувається прогресив­не падіння тиску крові без зміни об'єму шлуночків; триває 0,08 с;

ф. максимального вигнання – ф. серцевого циклу, протягом якої зігнання крові зі шлуночків серця відбувається з максимальною швидкістю;

ф. наповнення серця – ф., протягом якої шлуночки серця заповнюються кров'ю;

ф. напруження серця – ф., протягом якої відбувається систола шлуночків серця;

ф. наркотична – одна з перехідних фаз від збудження до гальмування і в зворотному напрямку в корі великого мозку, що характеризується зниженням усіх умовних рефлексів;

ф. парадоксальна – зростання відповіді збудливої тканини на слабкіші та рідші подразнення порівняно з частішими та сильнішими подразненнями;

ф. перетворювання – період між початком електричної систоли (початок зубця Р на ЕКГ) та початком механічної систоли (початок 1-го тону ФКГ) серця;

ф. підвищеної збудливості – підвищення збудливості, яке виникає внаслідок попереднього збудження слідом за фазою відносної рефрактерності, відповідає слідовій деполяризації;

ф. повільного вигнання крові – ф. серцевого циклу, друга частина періоду вигнання крові з шлуночків серця триває 0,13 с;

ф. повільного наповнення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, друга (завершальна) частина періоду наповнення шлуночків, триває 0,17 с;

ф. повільної реполяризації – другий період ф. реполяризації потенціалу дії, який характеризується повільною зміною полярності поверхні клітинної мембрани;

ф. п. перша – зростання працездатності, обумовлене підвищенням активності ЦНС, мобілізацією уваги і пам'яті, зростанням обмінних процесів тощо;

ф. п. друга – оптимальний рівень функціонування ЦНС, характеризується точними й раціональними робочими рухами тощо;

ф. п. третя – ф. зниження працездатності, обумовлена втомою;

ф. реполяризації потенціалу дії – ф., протягом якої розміщення електричних зарядів, характерне для збудження, змінюється на протилежне;

ф. субнормальної збудливості – стан зниженої збудливості, що виникає внаслідок попереднього збудження, відповідає слідовому позитивному потенціалу (слідовій гіперполяризації);

ф. ультрапарадоксальна – стан, що спостерігається у корі великого мозку, характеризується відсутністю умовних рефлексів на дію всіх позитивних (підкріплюючих) та наявністю їх у відповідь на дію гальмівних (непідкріплюючих) подразників;

ф. швидкого вигнання крові – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду вигнання; триває 0,12 с;

ф. швидкого (пасивного) наповнення шлуночків – ф. серцевого циклу, початковий період наповнення шлуночків; триває 0,08 с;

ф. швидкої реполяризації потенціалу дії – перший період фази реполяризації потенціалу дії, який характеризується швидкою зміною полярності поверхні клітинної мембрани.

ФАЗОВИЙ АНАЛІЗ СЕРЦЕВОГО ЦИКЛУ – метод визначення тривалості різних періодів та фаз діяльності серця шляхом реєстрації полікардіограми.

ФАЗОВІ ЯВИЩА В КОРІ МОЗКУ – процеси, що відбивають зміну співвідношень між силою подразника та величиною умовної реакції; відбуваються послідовно в декілька фаз: зрівняльна, парадоксальна, ультрапарадоксальна, гальмівна (наркотична).

ФАЗОРЕНТГЕНОКАРДІОГРАФІЯ – метод отримання зображення серця в заданій фазі серцевого циклу.

ФАКТОР – рухома сила будь-якого процесу або одна з головних його умов.

Ф. абіотичний  – сукупність  умов зовнішнього середовища, що впливають на організм;

ф. антианемічний – внутрішній ф. (виробляється слизовою оболонкою шлунка) та зовнішній ф., що потрапляє в організм з їжею (міститься у сирій печінці, дріжджах тощо); відповідає за фізіологічне дозрівання кісткового мозку;

ф. антропічні – зміни, внесені в природу людською діяльністю, що впливають на органічний світ;

ф. біотичний – сукупність факторів органічного світу, які визначають умови існування організмів;

ф. гуморальні – утворені в різних тканинах і органах біологічно активні речовини, вплив яких на організм відбувається через рідинні середовища;

ф. екологічні – елементи середовища, які впливають на організм; поділяються на абіотичні, антропічні і біотичні;

ф. згортання крові – речовини, які забезпечують згортання крові та формування фібринних тромбів;

ф. з. к. І (фібриноген) – білок плазми крові, який під впливом тромбіну перетворюється на фібрин; є основою кров'яного згустка;

ф. з. к. II (протромбін) – глікопротеїд плазми крові, який є попередником тромбіну;

ф. з. к. Ш (тканинний тромбопластин) – фосфополіпротеїд плазми крові, який бере участь у перетворенні протромбіну на тромбін;

ф. з. к. IV  – іони кальцію що міститься у плазмі крові, бере участь у всіх фазах згортання крові;

ф. з. к. V і VІ (проакцелерин і акцелерин) – неактивна і активна форми одного фактора плазми крові, що беруть участь у прискоренні утворення тканинної та кров'яної протромбінази і тромбіну;

ф. з. к. VІІ (проконвертин, стабільний ф.) – глобулін плазми крові, що забезпечує утворення тканинної протромбінази;

ф. з. к. VIII (антигемофільний ф.) – глобулін плазми крові, необхідний для формування кров'яної протромбінази; його відсутність викликає гемофілію А;

ф. з. к. IX (ф. Крістмаса, антигемофільний ф. В) – глобулін плазми крові, який разом з іншими факторами бере участь у створенні фактора з тромбоцитів; його відсутність викликає гемофілію В;

ф. з. к. X (ф. Стюарта-Прауера, протромбіназа) – білок плазми крові, що синтезується в печінці за участю філохінонів (віт. К), бере участь у створенні фактора III згортання крові і фактора 3 тромбоцитів;

ф. з. к. XI (попередник тромбопластину, антигемофільний ф. С) – глобулін плазми крові, необхідний для утворення кров'яної протромбінази, активує фактор IX; його відсутність викликає гемофілію С;

ф. з. к. XII (ф. Хагемана, контактний ф.) – глікопротеїд плазми крові, який, взаємодіючи з чужорідною поверхнею, спричиняє процеси згортання крові, фібринолізу, активування калікреїнкінінової системи;

ф. з. к. XIII (фібриназа) – глобулін плазми крові, що міститься у плазмі, клітинах крові і тканинах; необхідний для утворення  фібрину;

ф. риску – загальна назва факторів, які збільшують можливість розвитку порушень діяльності організму;

ф. росту – речовина, яка  здатна  прискорювати поділ клітин, але не використовується при цьому як пластичний матеріал або джерело енергії;

ф. тромбоцитів 3 (тромбоцитарний тромбопластин) – фосфоліпід, який синтезується в тромбоцитах, вивільнюється після їх руйнування;

ф. тромбоцитів 4 (антигепариновий ф.) – білок, який синтезується у тромбоцитах і нейтралізує активність гепарину плазми;

ф. тромбоцитів 5 (фібриноген) – ф., що синтезується в тромбоцитах чи адсорбується з плазми на їхній мембрані; забезпечує адгезію та агрегацію тромбоцитів.

ф. тромбоцитів 6 (тромбостенін) – ф., що міститься на мембрані тромбоцитів, забезпечує ущільнення та скорочення кров'яного згустка за рахунок енергії АТФ, яку він розщеплює;

ф. тромбоцитів 10 (судинозвужувальний ф.) – серотонін, який адсорбується тромбоцитами з крові;

ф. тромбоцитів 11 (ф. агрегації) – АДФ і тромбоксан А2, які забезпечують агрегацію.  

ФЕНОМЕН АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ СЄЧЕНОВА – зменшення часу відновлення стомлених скелетних м'язів за умови виконання фізичних вправ протилежною групою м'язів.

Ф. віддачі – швидка зміна одного рефлексу на інший, який є антагоністичним до першого (напр., різке розгинання реф­лекторно зігнутої кінцівки після припинення подразнення);

ф. Гайдингера – виникнення у полі зору при освітленні ока поляризованим світлом двох трикутників, з'єднаних вершинами в точці фіксації (щиток Гайдингера);

ф. "лійки" Шеррингтона – послідовна конвергенція аферентної імпульсації, що в кінці завершується загальним шляхом у вигляді лійки;

ф. Орбелі-Гінецинського – підвищення працездатності й скорочення часу відновлення стомленого скелетного м'яза під впливом подразнення симпатичних нервів;

ф. повторного входу збудження – виникнення циркуляції збудження в міокарді внаслідок локального збільшення його рефрактерності або блокади проведення імпульсу в одному напрямку;

ф. управління ритмом серця – відповідність частоти серцевих скорочень до частоти подразнення блукаючого нерва.

ф.Фареуса –Ліндквіста – зменшення в’язкості крові в капілярах;

ФЕНОТИП – сукупність ознак та властивостей організму, вияв яких обумовлений взаємодією генотипу з умовами зовнішнього і внутрішнього середовищ.

ФЕРМЕНТАТИВНО-ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС (КОНВЕЄР) – специфічна структура мембрани ентероцитів, яка складається з ферментів і транспортної системи, що забезпечує всмоктування безпосередньо з ферменту на вхід у транспортну систему.

ФЕРТИЛЬНІСТЬ – здатність зрілого організму давати життєздатних нащадків.

ФІБРИЛЯЦІЯ СЕРЦЯ – повна асинхронність скорочення міокардіоцитів, внаслідок чого припиняється функція серця як помпи.

ФІБРИН – нерозчинний у воді білок, утворений з фібриногену під впливом на нього тромбіну в процесі згортання крові.

ФІБРИНОКІНАЗА – протеолітичний фермент,  який каталізує перетворення плазміногена на плазмін.

ФІБРИНОЛІЗ – процес розчинення фібрину, який здійснюється ферментами фібринолітичної системи.

ФІБРИНОЛІЗИН – фермент, що руйнує згустки крові, перетворюючи фібрин на розчинні продукти.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – стосується процесів, які відбуваються в живому організмі.

ф. вартість роботи – величина затрачених фізіологічних резервів організму у процесі діяльності;

ф. працездатність – певний функціональний стан, який дозволяє виконати той чи інший обсяг фізичної роботи;

ф. характеристика трудової діяльності – вимоги до функціонального стану фізіологічних систем організму, необхідних для успішної діяльності;

ф. навантаження – різновид робочого навантаження, основний тягар якого припадає на опорно-руховий апарат;

ф. ідеалізм – суб'єктивно-ідеалістичне вчення, згідно з яким відчуття розглядаються як символи зовнішнього світу;

ф. затрати під час роботи – кількість використаних у процесі діяльності енергетичних речовин та ступінь напруження тієї або іншої функції, яка визначається окремо за різними показниками;

ф. основи раціонального харчування – харчування з урахуванням статі, віку, енергетичних витрат організму, умов праці та побуту, співвідношення білків, жирів, вуглеводів тощо;

ф. основи трудової діяльності – фізіологічні механізми й процеси, які забезпечують трудову діяльність людини.

ФІЗІОЛОГІЯ – медико-біологічна наука, яка вивчає процеси, що відбуваються в цілісному організмі та його частинах у їх взаємозв'язку між собою та з навколишнім середовищем.

ФІКСАЦІЯ ЗОРОВА – проекція зображення досліджуваного об'єкта на певне місце сітківки, яке відбувається шляхом зміни положення очного яблука.

ФІЛОГЕНЕЗ – історичний розвиток організмів і всього органічного світу. Термін ввів Е. Геккель.

ФІЛОХІНОНИ – жиророзчинні вітаміни, що беруть участь у синтезі протромбіну; містяться у шпинаті, капусті, томатах, печінці; нестача спричинює розвиток гіпопротромбнемії, геморагічного синдрому.

ФІСТУЛА – патологічний канал, що з'єднує порожнинний орган з поверхнею шкіри або слизової оболонки.

Ф. Басова – штучна нориця (свищ) шлунка собаки, накладена з метою експериментального дослідження секреторної та моторної функцій шлунка в умовах хронічного експерименту;

ф. Екка – метод вилучення печінки з кровообігу в експерименті на тварині шляхом портокавального анастомозу між нижньою порожнистою та ворітною венами з одночас­ним перев'язуванням останньої вище від сполучення;

ф. Екка-Павлова зворотна – портокавальний анастомоз між нижньою порожнистою і ворітною венами з одночасним перев'язуванням нижньої порожнистої вени вище від сполучення;

ф. експериментальна – штучне сполучення порожнини органа (шлунка, кишки тощо) або вивідної протоки залози (слинної, підшлункової тощо) з поверхнею тіла тварини;

ф. Тірі – ізольована ділянка тонкої кишки, один кінець якої наглухо зашито, а інший виведено на поверхню живота;

ф. Тірі-Велла – ізольована ділянка тонкої кишки, обидва кінці якої виводяться на поверхню живота.

ФЛЕБОГРАФІЯ – графічна реєстрація пульсових коливань стінки вени.

ФЛЕБОТЕНЗІОМЕТРІЯ – вимірювання периферичного венозного тиску.

ФЛОУМЕТРІЯ – визначення швидкості течії рідини або, наприклад, витрати крові без розтину судин.

Ф. ультразвукова – реєстрація допплерівського зрушення частоти ультразвуку при його відбитті від рухомих еритроцитів;

ф. електромагнітна – визначення сумарної різниці потенціалів, що відбиває індукційне електричне поле на всьому зрізі потоку крові.

ФЛЮКТУАЦІЯ СЕНСОРНА – коливання ступеня відчуття при незмінній інтенсивності подразнення.

ФОЛІЄВА КИСЛОТА – водорозчинний вітамін, що міститься в овочах, злаках, продуктах тваринного походження; синтезується мікрофлорою кишок, стимулює кровотворення.

ФОЛІКУЛІН – жіночий статевий гормон, що утворюється в яєчниках і впливає на розвиток вторинних статевих ознак.

ФОНОКАРДІОГРАФІЯ – реєстрація звукових коливань, які виникають внаслідок роботи серця.

ФОНОПУЛЬМОНОГРАФІЯ – метод оцінювання місцевих показників вентиляції легенів і наповнення іх повітрям.

ФОНОРЕЦЕПТОРИ – спеціалізовані механорецептори, адаптовані до сприймання акустичних подразнень.

ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ КРОВІ – загальна назва клітин крові:  еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.

ФОТОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – метод реєстрації оптичної щільності тканини.

ФОТОРЕЦЕПТОРИ – первинночутливі рецептори, адаптивні до сприйняття світла.

ФОТОЕЛЕКТРОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – реєстрація змін об'єму органа, зумовлених його кровонаповненням.

ФРАКЦІЯ – частини, на які поділяється суміш рідин.

Ф. фільтраційна – частка ефективної ниркової течії плазми крові, яка підлягає ультрафільтрації в гломерулярному апараті нирки.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ – пов'язаний з функціями організмів.

Ф. асиметрія півкуль – нерівнозначність функції правої та лівої півкуль головного мозку;

ф. залишкова ємність (ФЗЄ) – об'єм повітря, що міститься в легенях у кінці спокійного видиху, дорівнює сумі залишкового та резервного об'єму видиху;

ф. мобільність рецепторів – безперервна зміна збудливості працюючих рецепторів ЦНС.

ФУНКЦІЯ – діяльність і властивість клітини, органа, системи, організму, що проявляється як фізіологічний процес або сукупність процесів.

Ф. бар'єрна – захист організму або окремих його частин від впливу змін навколишнього середовища та збереження сталості фізико-хімічних та біологічних констант внутрішнього середовища організму;

ф. вегетативні – спільні ф. тварини і рослини (обмін речовин, розмноження тощо);

ф. генеративна – ф. організму, яка полягає у відтворенні собі подібного;

ф. нервової системи трофічна – безпосередній вплив нервової системи на трофіку тканини шляхом зміни кровопостачання, утилізації поживних речовин, інтен­сивності метаболізму;

ф. статева – комплекс процесів, які включають: дозрівання статевих клітин, формування статевих мотивацій, статеву поведінку, статевий акт, процеси запліднення, вагітність, пологи, лактацію та подальше вигодовування потомства.

ф. фізіологічна – специфічна діяльність клітини, органа, системи або цілого організму.