Х

ХАРАКТЕР – сукупність основних характерних рис людини, які формуються внаслідок взаємодії спадкових задатків з навколишнім середовищем та проявляються в особливостях його поведінки і відношення до оточуючої дійсності.

ХВИЛІ І порядку – пульсові коливання тиску крові.

Х. II порядку – дихальні коливання тиску крові; поєднують кілька хвиль І порядку;

х. ІІІ порядку – повільні, неперіодичні коливання тиску крові, що залежать від активності судинорухового центру.

ХЕМОРЕЦЕПТОР – рецептор, подразником якого є зміна концентрації будь – яких речовин або їхніх іонів.

ХЕМОРЕЦЕПЦІЯ – сприйняття хеморецепторами дії хімічних подразників.

ХЕМОСТАТ – 1) фізіо­логічна система, що ґрунтується на принципі зворотного зв'язку і призна­чена для підтримки на сталому рівні напруження вуглекислого газу, кисню та концентрації водневих іонів; 2) апарат для безперервного культивування бактерій, який забезпечує оптимальні температурні умови, постійний доступ свіжого живильного середовища і одночас­не видалення частини бактеріальної культури.

ХЕМОТАКСИС – рух рухливих клітин (лейкоцитів) до певних хімічних подразників (позитивний хемотаксис) або від них (негативний хемотаксис).

ХІМОДЕНІН – один з гормонів травного каналу: регулює його моторику, секрецію та всмоктування.

ХІМОЗИН – протеолітичний фермент шлункового соку.

ХІМОТРИПСИН – фермент підшлункового соку, перетравлює білки.

ХІМОТРИПСИНОГЕН – неактивний попередник хімотрипсину.

ХІМУС – рідкий або напіврідкий вміст тонкої кишки.

ХОДА – рухова активність, яка відбувається внаслідок складної координованої діяльності скелетних м'язів тулуба та кінцівок.

ХОЛАНГІОГРАФІЯ – рентгенологічне дослідження жовчних протоків після введення в них контрастної речовини.

ХОЛАНГІОМАНОМЕТРІЯ – метод визначення тиску в жовчних протоках.

ХОЛЕГРАФІЯ – метод рентгенологічного дослідження жовчних шляхів.

ХОЛЕДОХОСКОПІЯ – ендоскопічне дослідження жовчних проток.

ХОЛЕСТАЗ – порушення виділення жовчі, обумовлене порушенням її продукції (внутрішньопечінковий холестаз) або припиненням виведення жовчі через жовчні протоки (позапечінковий холестаз).

ХОЛЕСТЕРИН – речовина з групи стеринів, яка є джерелом утворення жовчних кислот, кортикостероїдів, статевих гормонів тощо.

ХОЛЕЦИСТОКІНІН – гормон ентеринової (кишкової) гормональної системи, що викликає скорочення та спорожнення жовчного міхура.

ХОЛЕЦИСТОТОМОГРАФІЯ – томографія жовчного міхура.

ХОЛІН – триметиламіноетиловий спирт, що міститься в злаках, сої, печінці, яйцях; в організмі людини і тварин є джерелом утворення ацетилхоліну і фосфоліпідів; нестача спричинює переродження печінки, нирок, інволюцію загруднинної залози.

ХОЛІНЕРГІЧНИЙ – чутливий до ацетилхоліну.

ХОЛІНЕСТЕРАЗИ – ферменти, які каталізують реакцію гідролізу медіатору ацетилхоліну.

ХОЛІНОРЕЦЕПТОРИ – структури клітин, які взаємодіють з ацетилхоліном і перетворюють енергію цієї взаємодії на енергію специфічного ефекту (нервового імпульсу або скорочення м'язів); розрізняють М- та Н-холінорецептори.

ХРОПІННЯ – розслаблення мускулатури м'якого піднебіння, глотки, язика та його западання під час спання на спині.

ХРОМОПРОТЕЇД – білок, до складу молекули якого як небілковий компонент входить забарвлена  сполука; до хромопротеїдів належить гемоглобін,  міоглобін тощо, які беруть участь у перенесенні і депонуванні кисню та  вуглекислого газу.

ХРОНАКСІЯ – показник збудливості тканини, що є найменшою тривалістю впливу електричного струму силою (або напругою) в дві реобази, достатньою для виникнення збудження. Термін ввів Л. Лапік.

Х. конституціональна – х.,  властива всім тканинам, що не залежить від нервових зв'язків;

х. субординаційна  – х., властива тканинам, що перебувають у природних зв'язках з ЦНС.

ХРОНОІНОТРОПІЯ – міогенний механізм саморегуляції скоротливості міокарда залежно від частоти його скорочення.

ХРОНОМІОРЕФЛЕКСОМЕТРІЯ – визначення часових характеристик рухових та мовних реакцій людини.

ХРОНОФОТОГРАФІЯ – вивчення фізіологічних процесів, які характеризуються переміщенням об'єкта спостереження, що грунтується на численному фотографуванні через певні проміжки часу.

ХРОНОЦИКЛОГРАФІЯ –хромофотографія циклічних рухів, або отримання зображення окремих маркованих точок рухомого об'єкта.