К

КАЛІБРУВАННЯ – перевірка чутливості посилювача яка полягає в регулюванні та запису відповіді на подане на вхід посилювача напруження відомої величини.            

КАЛІКРЕЇН – біологічно активна речовина, яка утворюється в підщелепній слинній залозі, легенях, підшлунковій залозі; бере участь в утворенні кінінів.

КАЛОРИМЕТРІЯ – вимірювання кількості тепла, яке виділяється (поглинається) під час фізичних хімічних та біологічних процесів за одиницю часу.

К. непряма – метод визначення кількості виробленої організмом енергії шляхом вивчення газообміну;

к. н. метод  неповного газового аналізу – визначення енергозатрат організму за умов спокою або основного обміну за кількістю поглинутого кисню або виділеного вуглекислого газу;

к. н. метод повного  газового аналізу – визначення енергозатрат організму за різних умов його життєдіяльності за кількістю поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу;

к. пряма – визначення енергетичних затрат організму шляхом беспосереднього вимірювання кількості тепла, яке він віддає за певний проміжок часу;

к. фізична – визначення кількості тепла, яке виділяється при спалюванні харчового продукту в калориметрі;

к. фізіологічна – вимірювання кількості тепла, виробленого організмом у стані спокою чи при різних видах діяльності;

к. хімічна – визначення за хімічними формулами кількості тепла , яке виділяється при повному окисненні харчового продукту.

КАЛЬЦИТОНІН – гормон щитоподібної залози, знижує вміст кальцію і фосфору в крові, впливає на обмін речовин у нирках і кістках тощо.

КАЛЬЦИФЕРОЛ – речовина стероїдної структури, що утворюється при опроміненні шкіри ультрафіолетовим промінням, бере участь у фосфорно-кальцієвому обміні, біосинтезі білка; нестача спричинює порушення функції нервової системи та внутрішніх органів, сприяє розвитку рахіту, гіпотонії.

КАМЕРА КАЛОРИМЕТРИЧНА – камера для визначення продукції тепла методом прямої калориметрії.

К. лічильна – пристосування для підрахування під мікроскопом кількості дрібних частинок (напр., клітин крові).

КАНАЛ ІОННИЙ – складний білок, який міститься у біліпідному шарі мембрани клітини і забезпечує рух іонів.

К. і. хемочутливі – к., стан яких визначається наявністю медіаторів;

к. і. потенціалзалежні – к., стан яких визначається величиною потенціалу на мембрані;

КАПІЛЯР – кінцева основна ланка мікроциркуляторного русла, де відбувається обмін речовин, води і газів між кров’ю та клітинами.

КАПІЛЯРОСКОПІЯ – метод вивчення капілярного русла; у людини – головним чином нігтьового ложа.

КАПСУЛА  МАРЕЯ – пневматичний прилад для графічної реєстрації рухів людини чи тварин або їхніх органів (напр., дихальних рухів, скорочення порожнистих органів тощо).

КАРБОАНГІДРАЗА – фермент, який прискорює утворення (у тканинах) та розщеплення (у легенях) вугільної кислоти.

КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН – стійка сполука гемоглобіну з монооксидом вуглецю, що утворюється при отруєнні ним; супроводжується зміною валентності заліза, що входить до складу гему.

КАРДІОДИНАМІКА – комплекс та послідовність механічних процесів, які відбуваються у структурах серця і забезпечують спрямований рух крові.

КАРДІОМІОЦИТ – м’язова клітина –структурно-функціональна одиниця міокарда.

КАРОТИН – провітамін А, що надходить до організму з їжею (морква, молоко, печінка тварин тощо); під впливом ферменту каротинази перетворюється на ретинол (віт. А).

КАТАБОЛІЗМ – сукупність процесів розпаду клітинних структур, а також розщеплення складних сполук для енергетичного та пластичного забезпечення процесів життєдіяльності.

КАТАКРОТА – низхідна частина кривої реєстрації артеріального пульсу (сфігмограми), що відбиває зниження тиску в судині.

КАТЕХОЛАМІН – фізіологічно активні речовини: медіатори (норадреналін, дофамін тощо) і гормони (адреналін, норадреналін, тощо) адренергічних нервів чи симпатоадреналової системи.

КАУДАЛЬНИЙ – хвостовий, розміщенний ближче до нижньої частини тіла.

КАХЕКСІЯ – стан загального виснаження організму, що супроводжується різким схудненням, фізичною слабістю, зниженням фізіологічних функцій.

КАШЕЛЬ – захисний складнорефлекторний акт, який характеризується наростанням внутрішньогрудного тиску при закритій голосовій щілині з наступним форсованим видихом.

КИСЛОТА – сполука, яка характеризується дисоціацією у водному розчині з утворенням іонів водню.

КИСЛОТНІСТЬ – показник, який характеризує вміст водневих іонів у досліджуваній рідині.

КИСНЕВА МЕЖА – максимальне насичення крові киснем, при якому можливе нормальне функціонування організму.

КИСНЕВИЙ БОРГ – кількість кисню, необхідна для окиснення нагромаджених в організмі недоокиснених продуктів обміну.

КІНІНИ – група біологічно активних поліпептидів (напр., брадикініни), які утворюються в тканині і плазмі крові, викликають розширення судин, підвищують проникність капілярів тощо.

КЛІРЕНС – швидкість очищення плазми крові від будь-якої речовини, визначається об’ємом крові (плазми), яка повністю очищається за 1 хвилину; кліренс для інуліну в нормі дорівнює 125 мл/хв.

КЛІТИНА – структурний елемент організмів, що забезпечує їхнє відтворення, розвиток та життєдіяльність.

К. нейросекреторна – нервова к. (напр., гіпоталамічно-гіпофізарної системи), яка виробляє пептидні гормони;

к. пірамідна – к. кори півкуль великого мозку, яка є еферентним нейроном центру руху;

к. Реншоу – гальмівний нейрон спинного мозку, який активізується зворотними колатералями рухомих нейронів.

КЛОНУС – крайній ступінь підвищення сухожильних рефлексів,що проявляється швидкими скороченнями м’язів у відповідь на їх одноразове розтягнення; спостерігається при пошкодженні кірково-спинномозкових (пірамідних) шляхів.

КОАГУЛЯЦІЯ – агрегація чи полімеризація білкових молекул, яка спричинює утворення нерозчинних комплексів.

КОВТАННЯ – складний координований рефлекторний акт, який забезпечує просування їжі з ротової порожнини в стравохід і шлунок.

КОЕФІЦІЄНТ – відношення одного показника до іншого.

К. вентиляції – відношення об’єму повітря, яке надходить до альвеоли при вдиху, до загального об’єму повітря, яке міститься у легенях  після спокійного видиху; при спокійному диханні становить 14%;

к. використання кисню – процентне відношення різниці концентрацій кисню в артеріальній і венозній крові до загального вмісту його в артеріальній крові;

к. дихальний – відношення об’єму виділеного з організму вуглекислого газу до об’єму поглинутого за цей самий час кисню; при окисненні вуглеводів дорівнює 1,0; жирів – 0,7; білків – 0,8; змішаної їжі – 0,7-1,0;

к. зношування – показник інтенсивності процесів розпаду білка в організмі за відсутності білків у їжі, який визначається за кількістю виділеного за 1 добу азоту,що припадає на 1 кг маси;

к. калоричний – кількість тепла, що звільняється при окиснюванні в організмі 1г речовини; для білків і вуглеводів – 17,17 кДж (4,1 ккал); для жирів – 38,94 кДж (9,3ккал);

к. фільтрації – відображає швидкість переміщення рідини через стінку капіляра при даному градієнті трансмурального гідростатичного тиску;

к. очищення – відношення концентрацій певної речовини в крові та у кінцевій сечі; показник функції нирок.

к. Хільдебранта – показник міжсистемних взаємовідносин (співвідношення частоти пульсу до частоти дихання), у нормі 2,8-4,9;

к. Хьюфнера – кількість О2, що зв’язується 1г гемоглобіну; становить 1,34 мл, використовується для визначення кисневої ємності крові.

КОВБОЧКА СІТКІВКИ – світлочутлива клітина сітківки ока, яка в зовнішньому сегменті має йодопсин, функціонує за умов денного освітлення і є апаратом кольорового зору.

КОМПЕНСАЦІЯ – сукупність адаптаційних реакцій організму, спрямованих на переборення, усунення чи ослаблення функціональних зрушень в організмі, що виникають внаслідок дії неадекватних факторів середовища.

КОНВЕКЦІЯ – тепловіддача шляхом нагрівання повітря.

КОНВЕРГЕНЦІЯ – збіг різних ознак (форми і будови тіла тощо) у відносно далеких за походженням груп організмів, які виникають в процесі еволюції як пристосування до однакових умов існування.

К. нервових волокон – здатність нервових волокон утворювати синапси на одному ефекторному або асоціативному нейроні;

к. нервових імпульсів – надходження до одного нейрона двох або кількох аферентних збуджень одночасно.

КОНСТИТУЦІЯ – індивідуальні морфологічні та функціональні властивості організму, зумовлені спадковістю та впливом навколишнього середовища, що проявляються в його реакціях на різні фактори.

К. астенічна – к., що характеризується астенічною будовою тіла в поєднанні з підвищеною збудливістю нервової системи і схильністю до неврозів, виразок шлунка тощо;

к. гіперстенічна – к., що характеризується пікнічною будовою тіла в поєднанні з життєрадісністю, енергічністю і схильністю до гіпертонії, ожиріння та цукрового діабету;

к. нормостенічна – к., що характеризується атлетичною будовою тіла в поєднанні з енергічністю та впевненістю у власних силах і схильністю до захворювань дихальних шляхів.

КОНТРАКТУРА – тривале скорочення м’яза неритмічної природи, що характеризується тривалим розслабленням; настає за несприятливих умов (отруєння, охолодження тощо).

КООРДИНАЦІЯ – узгодженість дії різних клітин, тканин та органів.

К. рефлекторних процесів – узгоджена взаємодія нервових процесів у ЦНС, що забезпечує виконання складних видів рефлекторної діяльності.

КОРЕКЦІЯ ЗОРУ – підвищення гостроти зору шляхом усунення оптичних недоліків.

КОРЕЛЯЦІЯ – взаємозалежність будови та функції окремих клітин, тканин, органів і систем організму, яка проявляється в процесі його розвитку та життєдіяльності.

КОРОТКОЗОРІСТЬ – один з видів аномалій рефракції ока, при якому паралельні промені світла, що потрапляють в око після заломлення, сходяться у фокусі попереду сітківки.

КОРТИКОЛІБЕРИН – речовина, що виробляється гіпоталамусом і спричиняє виділення кортикотропіну (адренокортикотропного гормону – АКТГ) в кров.

КОРТИКОЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ – збільшення ролі півкуль великого мозку в процесі філогенесу.

КРАНІАЛЬНИЙ – розміщений на поздовжній осі тіла ближче до голови.

КРЕАТИНФОСФАТ – макроергічна сполука креатину, яка бере участь в енергетичному обміні.

КРЕТИНІЗМ – різке відставання фізичного та психічного розвитку внаслідок гіпофункції щитоподібної залози.

КРИВА ДИСОЦІАЦІЇ ОКСИГЕМОГЛОБІНУ – графічно виражена залежність між парціальним тиском кисню і рівнем оксигемоглобіну в крові (у відсотках).

К.Прайса-Джонса – крива, яка характеризує нормальний розподіл еритроцитів за діаметром;

к. сили-часу – графічно виражена залежність сили подразнення від часу його дії.

КРОВ – основна транспортна система організму, яка складається з плазми і клітин (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів); становить 7% маси людини;

К. артеріальна – к., насичена киснем;

к. венозна – к., насичена діоксидом вуглецю;

к. декальценована – к., позбавлена вільних іонів кальцію;

к. дефібринована – к., штучно позбавлена фібриногену (або з якої вилучено волокна фібрину);

к. консервована – к., фізіологічно повноцінна і придатна для переливання, яка зберігається поза організмом протягом тривалого часу за рахунок позбавлення іонів кальцію, додавання консервантів і збереження при низькій температурі;

к. периферична – к., яка циркулює у кровоносних судинах поза кровотворними органами та депо.

КРОВООБІГ – безперервний рух крові у замкнутій системі порожнин серця та кровоносних судин, який сприяє забезпеченню всіх життєво важливих функцій організму.

К. перехресний – к., коли певні кровоносні судини двох осіб з’єднані між собою для забезпечення загальної циркуляції крові;

к. штучний – заміна насосної функції серця і газообмінної функції легенів механічними приладами, насосами та оксигенатором.

КРОВОТІК – потік крові в окремій ділянці судинного русла.

КУТ АЛЬФА – показник електричної осі серця у фронтальній площині; кут між напрямком цієї осі та першим стандартним відведенням.

КУТ ЗОРУ – к., вершиною якого є вузлова точка оптичної системи ока, а сторонами – лінії, проведені від неї до протилежних крайніх точок розглядуваного об’єкта.