4.1. Перебіг гестаційного періоду при багатоводді.

 

Перебіг гестаційного процесу аналізувався нами по триместрах. Загальний стан всіх досліджуваних пацієнток на момент настання вагітності був задовільним. Для ранньої діагностики і динамічного спостереження початкових етапів переривання вагітності було проведено, визначення вмісту хоріонічного гонадотропіну (ХГ) в сироватці крові, ультразвукове дослідження. При огляді жінок звертали увагу на довжину і масу тіла, статуру, розвиток жирової тканини, особливостей її розподілу. Гірсутизм виявлений в 3 (9,4 %) вагітних. Клінічна картина загрозливого викидня (ниючі болі в нижніх відділах живота, висока збудливість матки, кров'яні виділення в частини вагітних) спостерігалися у 8 жінок (25 %) (рис. 4.1.1). З врахуванням клініки загрозливого аборту проводилася терапія, направлена на збереження вагітності (дюфастон). У оцінці розвитку вагітності в ранні терміни велику діагностичну цінність мало визначення ХГ в сироватці крові.

 

 

 

 

Таб. 4.1.1. Ускладнення вагітності в І триместрі (%).

Зниження рівня ХГ в I триместрі вагітності свідчить про порушення функції трофобласта і загрозі самовільного аборту, оскільки динаміка цього гормону є найбільш точним критерієм оцінки функціональної повноцінності хоріону. УЗД матки і яєчників, що періодично проводяться, в ранні терміни вагітності також допомагали своєчасно виявити підвищення тонусу міометрія, а також оцінити стан жовтого тіла.

Клінічні прояви токсикозу (блювота вагітних легкого і середнього ступеня тяжкості) зустрічалися в I триместрі у 4 жінок (12,5 %). Всім вагітним було проведено відповідне лікування (внутрішньовенне введення розчинів Рінгера, 5 % глюкози і фізіологічного розчину, а також внутрішньом'язові ін'єкції церукала, вітамінів групи В і С в звичайних дозуваннях) в умовах гінекологічного стаціонару. Вказаного лікування у всіх пацієнток було досить для купірування симптомів раннього гестозу і не вимагало повторних курсів лікування. Анемія легкого ступеня зустрічалася в I триместрі в 11(34,4%) вагітних. У 9 пацієнток (28,1 %) основної групи виявлена генітальна інфекція (кандидозний вагініт - в 4, бактеріальний вагіноз - в 5). Для постановки діагнозу «бактеріальний вагіноз» згідно критеріям Amsel і співавт. необхідна наявність трьох з чотирьох клінічних ознак: гомогенні виділення, позитивний тест аміну, рН> 4,5 і виявлення «ключових» клітин при мікроскопічному аналізі.

З врахуванням виділеної мікрофлори, терміну вагітності і чутливості мікроорганізмів в процесі гестації здійснювалася антибактеріальна терапія. Враховуючи змішаний склад збудників і характер мікробних асоціацій, перевага віддавалася препаратам широкого спектру дії.

Перебіг II триместра вагітності у вагітних з хронічним багатоводдям, також як і в I триместрі, часто ускладнювалося загрозою мимовільного аборту і ранніх передчасних пологів. У всіх випадках ці ускладнення були безпосереднім продовженням загрози переривання вагітності в I триместрі. Отже, частота цього ускладнення склала 36,9 %, але жодна з цих вагітностей не урвалася в II триместрі. Отже, загроза переривання вагітності у жінок з хронічним багатоводдям в II триместрі зустрічалася в 1,4 разу частіше, ніж в I триместрі. Ускладнення вагітності в II триместрі в основній і контрольній групах представлені в таблиці 4.1.2.

 

 

Надалі ми з'ясували структуру і ступеня тяжкості розвинутої в III триместрі прееклампсії у вагітних з хронічним багатоводдям. Дані представлені в таблиці 4.1.3.

 

 

Надалі, проаналізувавши отримані дані, ми з'ясували характер і частоту ускладнень в III триместрі у вагітних порівнюваних груп.

 

 

 

 

 

Дані представлені в таблиці 4.1.4.

 

Таким чином, приведені дані свідчать, що перебіг вагітності в III триместрі у жінок з багатоводдям часто ускладнюється загрозою передчасних пологів, плацентарною дисфункцією, гіпоксією і внутрішньоутробною затримкою розвитку плода.

Багатоводдя було діагностоване до 28 тижнів гестації в 5 (15,6 %) вагітних, при терміні 29-35 тижнів - в 12 (37,5 %), до 36-40 тижнів - в 15 (46,9 %). На рис.4.1.2 представлені терміни виникнення багатоводдя у обстежених жінок.

 

 

Багатоводдя I ступеня спостерігалося в 10 (31,2 %), II ступеня - в 19 (59,4 %), III ступеня - у 3 (9,4 %) пацієнток. Вагітність у жінок з I ступенем багатоводдя ускладнювалася загрозою самовільного аборту в ранні терміни і надалі протікала без ускладнень. Пацієнтки з II ступенем мали безліч ускладнень під час даної вагітності. У I і II триместрах вагітність ускладнювалася загрозою переривання вагітності і анемією, плацентарною дисфункцією, загрозою передчасних пологів в III триместрі. Звертає на себе увагу той факт, що у жінок з III ступенем багатоводдя вагітність протікала на тлі постійної загрози переривання, супроводилася ознаками раннього токсикозу, а в пізніші терміни одним з ускладнень була загроза передчасних пологів. В основному, серед вагітних з III ступенем багатоводдя переважали жінки у віковій групі старше 30 років. В більшості випадків багатоводдя II і III ступеня зустрічалося у жінок із змішаною вірусно-бактеріальною інфекцією, і рідше (28,6 %) при бактеріальній моноінфекції.

Комплексне вивчення функціонального стану фетоплацентарного комплексу в II і III триместрах вагітності проводилося з врахуванням показників динаміки кровотоку в системі мати-плацента-плід. Метод допплерометричного дослідження кровотоку, що інтенсивно розвивається останніми роками, у фетоплацентарній системі є безпечним, відносно простим і одночасно високоінформативним способом оцінки її функціональних резервів. Найширше поширений якісний аналіз кривих, при яких основне значення має не абсолютна швидкість руху крові, а співвідношення швидкостей кровотоку в різні фази серцевого циклу. На підставі співвідношення цих показників обчислюють пульсаційний індекс, індекс резистентності і систоло-діастолічне відношення, значення яких зростають при збільшенні периферичного опору кровотоку. Найчастіше досліджували кровотік в маткових судинах, артерії пуповини і середній мозковій артерії. Зниження швидкостей кровотоку в артерії пуповини в діастолу до нульових значень або поява ретроградного струму свідчить про значне збільшення судинного опору в плаценті, що зазвичай поєднується з критично високим рівнем накопичення лактату, гіперкапнії, гіпоксемії і ацидемії в плода. Особливий інтерес представляє вивчення кровотоку у внутрішній сонній і середній мозковій артерії плода. На відміну від останніх судин, що вивчаються, в яких патологічними є зміни, вказуючі на підвищення опору в периферичних відділах, у внутрішній сонній і середній мозковій артерії спостерігається зниження індексів судинної резистентності. Динаміка показників кровотоку представлена в таблиці 4.1.5.

 

 

При ПД відбувається збільшення ПІ, ІР і СДВ в судинах пуповини в результаті зниження кровотоку діастоли, що свідчить про підвищення судинного опору в плодовій частині плаценти. Таким чином, наростання ступеня тяжкості порушень кровотоку наголошувалося в 31,3 % вагітних з хронічним багатоводдям, тоді як відповідний показник у жінок контрольної групи склав 20 %.