1 Постановка проблеми

Сучасний інформаційний соціально-економічний етап суспільного розвитку характеризується зростанням інтенсивності проведення експортно-імпортних операцій. Тому розгляд проблем міжнародної торгівлі є актуальним на сьогоднішній день. Форми та системи оформлення і підписання договорів, проведення процедур митної очистки вантажів, подання декларацій і пов’язані із цим витрати трансакційного характеру можуть бути вирішені за умов використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та формуванні кооперативних взаємовідносин між державними контролюючими органами та приватним сектором.

Аналіз останніх досліджень та публікацій в яких започатковано вирішення даної проблеми. Андреас Креде та Рубін Мансель акцентують увагу на трансформаційних механізмах інформаційного суспільства, що забезпечують розвиток електронної комерції (ЕК) та постійного збільшення електронних трансакцій. Автори вважають, що електронна комерція дозволить знизити витрати, що виникають при підписанні ділових контрактів, та забезпечить проведення особливо складних ділових операцій [10]. За даними річного звіту ООН розширення Європейського Союзу, інтеграція багатьох країн східної Європи у ВТО змушує вже зараз подумати про уніфікацію правил міжнародної торгівлі і формуванні єдиного європейського торгового простору [13]. Лібералізація торгівлі є одним з можливих інструментів для розвитку і росту торгових відносин у майбутньому. Звичайно, виникає багато питань, пов’язаних із впливом інтеграційних процесів на міжнародну торгівлю. Для забезпечення благотворної інтеграції “рамки для внутрішньої політики, а саме у сфері торгівлі у багатьох випадках визначаються міжнародними принципами та факторами, що пов’язані із глобальними ринками” [1]. Застосування інвестиційного механізму для поліпшення інформаційно-комунікаційного клімату міжнародних торговельних операцій розглядає Ліліана Анновазі-Джакаб [6].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Автори наведених публікацій поділяють думку, що використання ІКТ у розвинених країнах та перспективи їх застосування у країнах із перехідною економікою є доволі дієвими. Виходячи із цього було б доцільно надати огляд введення системи «Єдиного вікна», інформатизації процесів оформлення експортно-імпортних операцій у країнах із високим рівнем економічного розвитку, а також розкрити значення інституціональної кооперації у сфері міжнародної торгівлі.

Формування цілей статті. Для визначення пріоритетних напрямків впровадження сучасних моделей та систем, що забезпечують зменшення витрат, та збільшення дохідної частини бюджету підприємств, підвищення ефективності торгівлі і зменшення нелегальних трансакцій, а також спрощення митного контролю необхідно провести аналіз використання ІКТ та інституціональної кооперації як механізмів, що сприяють покращенню міжнародних торговельних операцій з метою виявлення найкращих шляхів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Світ знаходиться на порозі нової соціально-економічної формації, тому розгляд проблем міжнародної торгівлі є актуальним на сьогоднішній день. Сучасні тенденції світової торгівлі потребують детального розгляду та аналізу. На сьогодні новітній етап соціоекономічної еволюції – це інформаційний стрибок, біфуркаційний відлік, що дає один з можливих шляхів розвитку.

Сьогодні існують дискусії з приводу того, який термін більш точно характеризує суспільство – суспільство знань чи інформаційне суспільство? Якщо взяти до уваги традиційне визначення, то інформаційне суспільство виникає коли: 1) вартість витрат на придбання нових інформаційних технологій (комп’ютерів, телекомунікаційого устаткування, програмного забезпечення і т.п.) починає перевищувати вартість витрат на придбання матеріальних активів [5]. У США це уперше відбулося в 1991 році, коли витрати на придбання промислового устаткування склали 107 млрд. дол., а на закупівлю інформаційної техніки – 112 млрд. дол. (З тих пір американські компанії регулярно витрачають більше засобів на устаткування, необхідне для збору, обробки, аналізу і поширення інформації, чим на машини, призначені для обробки матеріальних предметів); 2) невпинно росте розмаїтість пропонованих споживачу товарів і послуг, причому вартість послуг (у першу чергу фінансових, професійних і конструкторських послуг, послуг охорони здоров’я, утворення і соціальної сфери) значно перевищує вартість товарів; 3) оновлена інформація з набору повідомлень перетворюється в основний соціально-економічний ресурс, що якісно змінює послуги праці і капіталу, природу соціально-політичної та економічної активності. Існує також думка, що інформаційне суспільство є постіндустріальним, тобто виникає в міру того як індустріальне суспільство реалізує всі приховані в ньому можливості. При цьому «постіндустріальні тенденції... не заміщають попередні суспільні форми як “стадії” соціальної еволюції. Вони часто існують, поглиблюючи комплексність суспільства і природу його соціальної структури» [7].

Згідно Н.Н.Мойсеєву, інформаційне суспільство – це «суспільство, у якому колективний Інтелект (Колективний Розум) грає в його функціонуванні роль, аналогічну тій, яку грає розум людини в його організмі, тобто сприяє розвитку суспільства і подоланню постійно зростаючих труднощів, а також діє на благо всього людства... Колективний Розум об’єктивно стає таким інструментом, що керує (цілеспрямованими) діями людей» [3].

Розвиток соціально-економічних систем відбувається так стрімко, а кожний день приносить масу нової інформації, що надто важливо встигати не тільки стежити, а й ефективно її використовувати, для того щоб генерувати нову, таку якої немає ніде у світі.

Інформація – основний товар інформаційного суспільства

Сьогодні інформація, являючись нематеріальним активом підприємства, перетворюється в товар і відповідно здобуває усі властивості товару.

Основні властивості інформації як товару наступні:

можливість тиражування багато разів у нескінченно малому обсязі простору за нескінченно малі інтервали часу;

фізична незношуваність;

збереження товару у продавця після продажу його покупцеві;

принципова фізична можливість подальшого тиражування і продажу товару покупцям;

відсутність фізичних перешкод безоплатного присвоєння інформаційних товарів (зокрема, середовище виробництва) будь-яким суб’єктом – існують тільки етичні бар’єри;

інтелектуальна здатність їхнього використання (оволодіння) для одержання благ, а не фізичне володіння засобами виробництва [2].

Інформація – це природний фактор, на якому концентрується суспільне виробництво. Інформація – єдина природна субстанція, добування якої із середовища не наносить прямого збитку природі [4].

Головною для багатьох країн стає необхідність всіляко сприяти розповсюдженню інформації, налагодженню інформаційної торгівлі, з метою сприяння розвитку її нових форм та залученню до формування сучасних механізмів ведення торгового бізнесу.

Світова спільнота за сприяння міжнародній торгівлі

Формування нових соціально-економічних тенденцій, входження суспільства в інформаційну еру, перетворення інформації в унікальний товар, веде до встановлення нових правил торгівлі як на національному так і на міжнародному рівні. Спостерігається більш легке і швидке пересування інформації та інших товарів з однієї країни в іншу. Сприяння торгівлі підсилює світову конкуренцію агентів, які залучені до цього процесу, створює оптимальні умови для такого роду операцій, а також сприяє глобальному економічному росту і зменшенню бідності. Для цього необхідна прозорість, ефективність та спрощення процедур проведення міжнародних торгових операцій, прозорість у встановленні єдиних стандартів, що у свою чергу приведе до більш сприятливого інвестиційного клімату і торгівлі. Політична воля і бажання лідерів як розвинених держав, так і держав, що розвиваються, необхідна для того, щоб відігравати визначальну роль у встановленні сприятливого торговельного клімату.

Це питання було в центрі уваги Міжнародного Форуму з питань сприяння торгівлі, що пройшов 29-30 травня 2002 року і був організований Комісією ООН з економічних питань для країн Європи [9]. Пролунав заклик прийняти правила ВТО, що стосуються міжнародної торгівлі всіма країнами учасницями. Уперше до обговорення приєднався Китай і відкрито заявив про підтримку сприяння міжнародній торгівлі.

Актуальність сприяння міжнародній торгівлі останнім часом зумовлене саме глобалізаційними процесами у світовій економіці. І на Самміті ВТО у Канкуні це питання було головним при обговореннях. Покращення умов міжнародної торгівлі та ліквідація бар’єрів мають сприяти інтеграції країн у глобальну економіку. А інформаційно-комунікаційним технологіям відводиться провідна роль у цьому процесі.

Але в даний час збільшується розрив між країнами, що активно залучені до міжнародної торгівлі і країнами, що розвиваються, а також країнами з перехідною економікою. Для того, щоб обговорити в нейтральній обстановці пропозиції, що лунають від представників приватного бізнесу і державних компаній і був проведений Форум. Подібного роду зустрічі свідчать про те, що в умовах інтеграційних процесів дуже важливо обмінюватися накопиченим досвідом і обговорювати існуючі проблеми.

Розширення Європейського Союзу, інтеграція багатьох країн східної Європи у ВТО змушує вже зараз подумати про уніфікацію правил міжнародної торгівлі і формуванні єдиного європейського торгового простору. Лібералізація торгівлі є одним з можливих інструментів для розвитку і росту торгових відносин у майбутньому. Звичайно, виникає багато питань, пов’язаних із впливом інтеграційних процесів на міжнародну торгівлю. Для забезпечення благотворної інтеграції “рамки для внутрішньої політики, а саме у сфері торгівлі у багатьох випадках визначаються міжнародними принципами та факторами, що пов’язані із глобальними ринками” [1, c. 3].

Чи будуть виникати труднощі інтегрування Заходу, Сходу, а також залучення Африканських країн до співробітництва? Відповідь на це питання може бути у сприянні міжнародній торгівлі на всіх рівнях. Для цього необхідно 1) встановлення кооперації і співробітництва в різних сферах і особливо в технічній сфері; 2) зниження квот, тарифів і обмежень, що є основними бар’єрами в міжнародній торгівлі; 3) залучення приватних підприємців, представників великого бізнесу і неурядових організацій для вироблення стандартів і правил міжнародної торгівлі; 4) встановлення демократичних інститутів і ринкової економіки. Вироблення нової торгової політики – першочергова задача для світового співтовариства.

Зароджується новий дух кооперації, нові правила прийняття рішень, підсилюється роль Бреттонвудських інститутів, національних урядів, бізнесу й організацій цивільного суспільства [11]. Це особливо важливо в умовах існуючої різниці в торгівлі між Європою і Сполученими Штатами.