3 Інституціональна кооперація

Перед багатьма країнами, що мають за мету вступ до ВТО стоїть завдання оптимізації та реформування інституцій, що сприяють поліпшенню міжнародної торгівлі. Спочатку керівництво країни повинно розробити план дій щодо сприяння співробітництву між приватним сектором (представниками бізнесу) та державними контролюючими органами. Реймонд Ві виділяє три моделі встановлення співробітництва між державними контролюючими органами і представниками торгового бізнесу [18, c. 210].

Перша модель припускає головну роль уряду, що зобов’язується встановлювати, фінансувати і підтримувати зв’язок між приватними і суспільними учасниками торгових операцій. Як правило, ця модель діє у країнах, зі стабільним і дієвим урядом, а більшість робітників є добре освіченими фахівцями, з високими технічними навичками та отримують високу заробітну платню. Співробітництво між торговими агенціями та громадським сектором широко розповсюджене. Ця модель дає також всі можливості для проведення інвестиційних проектів у країні. Деякі агенції використовують цю модель з метою встановлення повного контролю торговельного процесу і можуть розраховувати на допомогу закордонних компаній у сприянні цим процесам. З часом кількість трансакцій збільшується, а технічне забезпечення морально старіє, є загроза зростання фінансового навантаження на державні органи та суспільний сектор. Крім того, торгові операції навіть можуть погіршуватись із-за неналежного технічного зв’язку, спричиненого застарілим технічним оснащенням. Це ще раз підтверджує те, що ІКТ у сфері торгівлі набуває ваги і стає визначальним.

Друга модель акцентує увагу на приватному секторі. Така модель за звичай діє в умовах вільного ринку. Одна із головних ідей – це свобода, яку отримують підприємства у своїй діяльності. Особливо інноваційною у такій моделі є торгівельний сектор. Підприємства цього сектора мають гнучку систему роботи і стратегії їх поведінки на ринку є такими, що дозволяють вчасно змінювати поведінку фірми та налаштовуватись на більш оптимальні види торгівлі. В системі діє ефективна законодавча база.

Третя модель припускає кооперацію приватного і державного секторів, за участю іноземних організацій та інститутів. Ця модель характеризується відносно стабільною політичною ситуацією, ефективною і дієвою системою адміністрування. В такій моделі інфраструктура налагоджується поступово. Рівень знань та техніко-комунікаційні навички робітників посередні або дуже низькі. Законодавча база, яка діє в рамках цієї моделі не є ефективною.